дівчатками
Жила-була сім’я.
Дітей було багато, грошей мало. Мама багато працювала. Після роботи вона готувала, прала, прибирала.
Звичайно ж, вона сильно втомлювалася і тому часто кричала на дітей, роздавала потиличники, голосно нарікала на життя.
Одного разу вона подумала, що це недобре так жити. Що діти не винні в її тяжкому житті. І вирушила за порадою до мудреця: як стати хорошою матір’ю?
З тих пір її наче підмінили.
Мама стала виглядати щасливою.
Хоча грошей в сім’ї не додалося. І діти слухняніші не стали. Але тепер мама не сварила їх і часто посміхалася.
Раз на тиждень мати йшла на базар за різними покупками.
Тепер вона поверталася, обов’язково, з подарунками для дітей. А повернувшись, і роздавши дітям подарунки, мама на деякий час закривалася у своїй кімнаті. І просила нікому її в цей час не турбувати.
Дітей мучила цікавість, що ж робить мама в своїй кімнаті. Одного разу вони порушили заборону і заглянули до мами. Вона сиділа за столом і… пила чай… з шоколадними цукерками!
– Мама, що ти робиш? А як же ми? – обурено закричали діти.
– Тихо, діти, тихо! – важливо відповіла вона. – Не заважайте мені! Я роблю вам щасливу маму!
