Я любила тебе, поки моя любов до себе не сказала: «Воно того не варте». Я зняла з очей пов’язку, звільнила серце від кайданів і зрозуміла: ти не кохання всього мого життя. І не був нею жоден день і жодної миті, ти просто той, хто змусив мене повірити в мою недостатність, хоча насправді я – це все.
Усвідомити, що «ти того не вартий, а я гідна більшого», це, безсумнівно, початок особистісної революції. Це акт мужності і відновлення самооцінки, які сприяють зміцненню гідності. Однак ми повинні прийняти той факт, що досягти такої психічної та емоційної сили і провести межу між любов’ю до себе і залежністю досить непросто.
«Любов до себе можна поранити, але вбити її не можна», – французький письменник Анрі де Монтерлан.
Ми знаємо, що фраза «любов до себе» стає все популярнішою і що «ніхто не може побудувати здорові стосунки, не полюбивши спочатку себе самого». Але це зовсім не пасивне поняття. Навпаки, любов до себе – це стан абсолютного САМОПРИЗНАННЯ, що формується через дії, які, в свою чергу, сприяють зміцненню нашого фізичного і емоційного здоров’я. Це динамічний вимір, пов’язаний з проходженням певних злетів і падінь.
Подумайте про це.
Як полюбити себе
Давайте на мить уявімо, що любов до себе – це наш скелет. Вона дає нам підтримку, силу, стійкість і правильність рухів. Якщо у скелета зламається стегно, нам будуть потрібні милиці або інвалідна коляска. Ми станемо залежними.
Ця частина нас вимагає виняткової і життєво важливої підтримки. Проте ми знаємо, що любов до себе періодично стикається з труднощами, вона зношується і викликає постійний біль. Тому необхідно пам’ятати всі «інгредієнти» любові до себе і підтримувати їх в «хорошій формі».
Перше – це особиста злагодженість і послідовність. Це ще одне поняття, яке більшість відстоює, але застосовують лише деякі, оскільки воно вимагає мужності. Під послідовністю мається на увазі збереження зв’язку між почуттями і вчинками, а також між думками і їх виразом.
Іноді краще поставити на перше місце те, що вам потрібно, а не те, чого ви хочете. Наприклад, ви як раз проходите фазу розставання. Самотність і гіркота спустошують і єдине, чого вам зараз хочеться, це знайти того, хто заповнив би ці прогалини. Але чи дійсно ви потребуєте цього на даному етапі?
Встановлювати межі – це нормально. Ми часто застосовуємо дивний термін «закляті друзі».Ним називають оточуючих нас людей, які прикидаються друзями, але насправді завдають нам шкоди. Надзвичайно важливо вчасно розірвати такі контакти і зв’язки.
Живіть з ціллю, не миріться з посередністю. Любов до себе вимагає рішучості. Половинчаста любов не варта того, як і сміх днем, а сльози вночі або любов з умовностями.
Навмисне життя – це розуміння, що заради щастя ми повинні приймати рішення, а не хаотично обертатися навколо одного небесного тіла, з яким ми рано чи пізно зіткнемося, і воно зникне. Давайте навчимося сяяти, випромінювати власне світло, впевнений голос і виховаємо в собі хоробре і гідне серце, щоб привернути до себе того, кого ми дійсно заслуговуємо.