дівчатками
Напевне я чогось не розумію,
Так часто випадаю із реальності,
Живу не так як треба, як умію…
Яскраві фарби змішую з банальністю…
Я досі не навчилалася, не вмію
Кривити серцем, грати ролі,
Обманом блага здобувати не зумію,
Не нарікатиму на успіх та на долю…
Підводні камені я швидко забуваю,
Спішу творити,жити та кохати…
Ідеалістка? Мрійниця? Літаю?
А варт здобутки й статус вигризати?
Сумління й правди я не відречуся,
В театрі лицемірства не зіграю
І осуду акторів не боюся,
Сміливо маску й сумніви скидаю…
Напевне я чогось не розумію
І щось не те ціную й здобуваю,
Та я по-іншому не хочу і не вмію,
Бо є щось вище над усім, я знаю…
Плахтій Ольга, травень 2021
