дівчатками
А дні проходять…
І складаються в роки…
Роки…які ніколи більше не вернути.
Оце недавно були ми дітьми…
Сьогодні вже ми бавимо онуків.
Життя спішить…його не повернуть.
Світанок…день…і знову ніч настане.
На небі місяць зійде…зори спалахнуть.
Не встиг заснути…наступає ранок.
І знов по новім крузі все пройде.
А ми у цій життєвій самотосі.
Не завжди розумієм… час іде…
Та Богу дякувать…що ми іще в дорозі.
Галина Кушнір.
