дівчатками
Запитала якось маму за чашкою кави чому вона ніколи не давала мені порад…
Мама відповіла одразу:
– Право давати поради дорослій людині купується за гроші, а ти, з тих пір, як закінчила школу, не взяла у мене жодної гривні…
Коротко і ясно вона озвучила просту істину, яку важко спростувати, друзі мої…
Тому що це так:
МАТЕРІАЛЬНА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ – НЕ ЄДИНИЙ, АЛЕ ГОЛОВНИЙ ПОКАЗНИК ТІЄЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВЛАСНЕ ЖИТТЯ, ЯКУ БЕРЕ НА СЕБЕ ДОРОСЛА ЛЮДИНА…
У мене стабільно в’януть вуха, коли я чую, і, на жаль, чую часто, нарікання двадцяти…тридцять…сорока…і далі “літніх” дітей, які скаржаться на те, що батьки не допомагають їм купувати квартири і машини, оплачувати путівки на курорти, і відмовляються хронічно постачати грошима…
Або, ще частіше, чую, як батьки покірно все це роблять, але – ось, нестерпні! – лізуть при цьому в їхнє життя, дають поради, оцінюють…
І немає зрілого роздуму про те, що батьки елементарно КУПИЛИ це право..
Купили за свої жалюгідні пенсії і мізерні накопичення…
Зрілий розум відкине подібне…
І ось ніяк не бажає дорослішати, знайде тисячу виправдань, і знецінить власне жлобство дитячим же “ну а що???”…
На жаль, батьки, часом і самі винні, що виростили дітей, у яких за всяку ціну має бути все, чого не було у них самих… яким беззастережно віддають найкраще… яких не вчать ділитися і віддавати, а тільки брати за замовчуванням…
Вони і беруть…
Замислювалися ви, друзі мої, чому на Заході діти мільйонерів заробляють зі школи?…
Не тому, що батьки жадібні…
Тому що розумні…
Їм важливо пробудити в майбутніх спадкоємцях психологію досягнення, а не патологію споживання…
Працюючи з дітьми та підлітками, я завжди ненав’язливо, але детально цікавлюся, чи відчувають вони себе членами сім’ї, чи більше її прикрасою…
Що знають про бюджет…
Про потреби батьків, а не тільки про свої…
Чи платять їм за оцінки…
Відповіді пригнічують…
Дорослішання відкладається і відкладається, якщо ефект “батьківської тарілочки супу” вбиває в дітях природну адаптацію до реальності, в якій треба вміти не тільки самостійно влаштуватися на роботу, але і не втекти з неї після перших ж труднощів…
Де треба відшукати спільну мову з сотнями різних людей…
Де треба самим бути для когось опорою, а не ховатися нескінченно за татову і мамину спину…
Де треба вважати нормальним виплачувати батькам персональну пенсію в знак відповідної подяки, а не претендувати на вічну стипендію з їхнього боку…
Саме тому, коли молодь задає мені питання про те, як позбутися від батьківського носа у власному житті, я незмінно відповідаю так:
НЕ БЕРІТЬ У НИХ ГРОШІ…
Можна скільки завгодно доводити свої дорослі права, потрясаючи паспортом, і влаштовуючи гучні скандали, але…проживаючи з батьками на їх території, або претендуючи на їх гроші, потрібно чесно визнати, що дорослішання і вік розминулися…
©Ліля Град
