Якщо Бог хоче зробити жінці комплімент, він дарує їй дочку! А коли хоче її захистити, то дарує їй сина!
На прийом прийшли мама та син 17 років, із запитом на налагодження стосунків. Протягом року спалахували сварки, старі правила не працювали, а нові вони не могли встановити. Кожен вважав свою думку правильною і можливості домовитися було ніяк не знайти. Емоційного контакту між ними не було, стосунки зводилися до функцій, які кожен мав виконувати один до одного.
Жінки з “залізним” характером
У ході роботи я зазначила, що не вперше у себе в кабінеті бачу жінок владних, цілеспрямованих, наполегливих, які не терплять заперечень, прямолінійних, ти або з нею, або проти неї. Позбавлених гнучкості та внутрішньої цілісності, жінок з «залізним» характером.
І якщо уявити 15 століття та воїна, то від його меча злетить багато голів, образ такої жінки складе конкуренцію чоловікам. Що в принципі і відбувається у сім’ях таких жінок, поле лайки. Молодий юнак, який відчуває сили піти з-під материнського крила. Жінка, яка не хоче, щоби це відбувалося.
Для мене ясно і гірко, що всередині “залізної” жінки знаходиться дівчинка. Вона вразлива, ніжна, чуйна, можливо наївна, вразлива, пластична, іскриста і відкрита. Але, на жаль, життя показало цим жінкам, що вразливість та відкритість світу, тягнуть за собою біль та розчарування.
Процес починається з дитинства, коли зі своїм болем та смутком дівчинка звертається до близьких і не отримує підтримки та співчуття. День за днем, рік за роком, такий яскравий світ блякне, а стіни в душі все вище і товщі.
Перед нами вже тверда та жорстка дівчина, яка нізащо не допустить, щоб їй завдавали болю. Але є моменти, коли вона розслабляється, і намагається вибратися зі стін, які сама звела. Та за іронією долі знаходить тих людей, які їй нагадають, про те, що розслаблятися не можна і стіни в душі стають ще товстішими.
Дівчина стає жінкою, а потім мамою, вона обрушує всю любов та ніжність, бажання захистити на свою дитину, сина. Вона робить все, щоб він не довідався, що таке біль. Але особливість дітей зростати і відмовлятися від готових способів вирішення проблем, а осягати все шляхом власного досвіду.
Знову вона стикається з відкиданням, неприйняттям, самотністю, тільки тепер, від того, кому сама дала життя. Коли їй боляче вона захищається, завдаючи ударів тому, за кого готова була віддати все, довіра, яка була між ними, зруйнована.
Чи зможуть вони повернути те, що було втрачено, ніхто не знає і в цій невизначеності їм доводиться жити. Дві рідні людини, але такі далекі одна від одної.
Робота з такими жінками дуже повільна та обережна. Так як модель стосунків вже побудована, з опорою тільки на себе та за їх збудованим планом.
Їм складно брати підтримку, виносити присутність іншої людини, коли вони вразливі та їм боляче. Адже від цього болю вони й йшли, у свій світ порядку та байдужості. З іншого боку, та воля яка властива їм у житті, дозволяє їм залишатися в терапії та поступово розфарбовувати свій світ у яскраві фарби.
Автор Анастасія Череда