Ми помилково вважаємо, що любити означає відчувати. Відчувати почуття, флюїди та насолоду від однієї тільки присутності людини. Але ж “любити” – це дієслово! Любити – значить, діяти, робити щось для коханої людини!
Кохання – це дія! Коли ми із завмиранням серця насолоджуємося обіймами та поцілунками, але нічого не хочемо робити для коханого, це не любов, а лише закоханість. На жаль, у багатьох сім’ях все відбувається саме так: кожен із подружжя живе очікуваннями дій та вчинків від своєї другої половинки. Вона чекає від нього компліментів та квітів, він чекає смачної вечері та масажу. Дружина хоче, щоб чоловік зробив її щасливою, а чоловік чекає на обіцяне щастя від дружини. Але ж так можна чекати дуже довго! Безуспішні очікування загрожують образами, звинуваченнями, докорами. А коли вам дорікають у тому, про що ви навіть не підозрювали, сильно захочеться після цього робити щось для людини від щирого серця? Ось так і руйнуються сім’ї, безслідно минає кохання. А минає, бо його взагалі не було. Була лише закоханість, бажання, пристрасть, надії та очікування.
Любов можлива лише між двома зрілими людьми, і зрілість у разі зовсім залежить від віку. Зрілі душі можуть любити і 15 років, а незрілі що неспроможні й у 40.
У чому ж різниця між зрілою особистістю та незрілою? Як зрозуміти, яка особистість ви?
Зріла особистість:
- Приймає себе такою, якою вона є. Нізащо себе не звинувачує, не засуджує, не критикує;
- Любить себе. Незалежно від зовнішності, здібностей, характеру. Любов переповнює її всередині і тому готова поділитися цією любов’ю. Огорнути нею гідного чоловіка, людину, якій вона подарує своє серце.
- Приймає свого обранця таким, яким він є. Не намагається його переробити, не критикує, не контролює. Просто любить;
- Не чекає, що хтось зробить її щасливою. Вона щаслива сама собою;
- Готова працювати над відносинами, у чомусь міняти, якщо треба, себе. Докладати зусиль.
Незріла особистість:
- Перебуває у позиції жертви. Постійно «гризе» себе, з’їдаючи зсередини. Критикує, засуджує;
- Потребує любові, щоб хтось заповнив ту порожнечу, яка є в неї в душі. Сама ж любити не в змозі, тому що вона не має на це ресурсів.
- Найбільше у світі боїться самотності, тому що в такому разі її ніхто не зможе полюбити;
- Не може приймати іншу людину такою, якою вона є. Намагається його переробити під свій стереотип справжнього чоловіка (жінки);
- Не готова працювати над стосунками. Вважає, що якщо комусь і треба над ними працювати, то її другій половинці. Адже це її мають зробити щасливою!
Жінки, дорогі, кохання, як почуття, проходить у перші роки життя. Не може серце тремтіти від вигляду коханого вічно, а в животі пурхати метелики. Та проблема, яку ви описуєте, виникає поступово, наростаючи, як снігова куля.
У вас були свої очікування до чоловіка, у нього свої. Очікування не виправдалися, відповідно і кроку у відповідь робити вже не хочеться. Образа в серці вбиває почуття «любов». Вам лише потрібно почати любити свого чоловіка. Почати діяти! Почати робити щось для нього, для його щастя та благополуччя. Вибачити його бездіяльність, усвідомивши природу його очікувань до вас, і почати готувати йому смачні страви, робити масаж, дбати про нього. Але головне із радістю в душі. І тоді ви побачите, що ваш чоловік змінюється на очах. Він почне піклуватись про вас знову, як у колишні часи. Почне робити вам приємне, дарувати квіти та говорити компліменти! А все тому, що кохання – це дія! І якщо ніхто з вас не діє, то почніть першими!
Можливо, перед цим вам потрібно буде попрацювати над собою, полюбити себе, прийняти себе такою, якою ви є, підвищити свою самооцінку. Словом, стати зрілою особистістю. Але потім ви закохаєтеся в свого чоловіка заново!