дівчатками
… Вони разом прожили 11 років. Похолодало.
Ну, в сенсі, стосунки похолоднішали, але все одно жили — не тужили…
Якось вони разом із чоловіком поїхали на ювілей до його партнера.
Юля спекла медовик з фірмовим коньячним просоченням.
Приїхали, встали на поверх. У коридорі темно (лампочка перегоріла).
Подзвонили у двері.
Юля – з тортом на руках. Але тут у неї – ось невдача! — панчоха сповзла. Вона поставила пиріг на коридорну тумбочку, сама сіла усунути непорозуміння.
— Ооооо, — радісно закричав партнер, відчинивши двері. – Дивіться, хто приїхав!
І втягнув Юлиного чоловіка у квартиру.
А Юлю “не втягнув” – не помітив.
Двері зачинилися.
Юля залишилася у тамбурі, з тортом у руках.
Спочатку було смішно:
тепер вони зрозуміють, що вона не ввійшла, і злякано помітять її відсутність, і винно відчинять двері.
Юля вигадувала кумедну фразу: що скаже, коли її знайдуть.
– Доставка тортів! – Наприклад, як варіант.
І всі засміються.
Тримати торт було важко, але вона тримала. Не хотіла псувати жарт.
Але час минав. І ніхто (ніхто!) не схопився і не спитав у чоловіка: «А Юлька твоя де?» І чоловік, головне, чоловік! Він скільки хвилин тому увійшов?
І йому добре одному, і немає дискомфорту, типу «чогось не вистачає».
Або когось… Усіх вистачає!
Є дружина – немає дружини – жодної різниці.
Порожнє місце.
Юля тримала торт.
Минуло півгодини.
Стало зовсім не смішно.
Було сумно, прикро і так безглуздо.
Жах…
54 хвилини.
Юля простояла у тамбурі 54 хвилини.
Зрештою, у неї задзвонив телефон.
– Ти де? — весело запитав чоловік.
Весело! Йому весело!
– Я за дверима.
– Як за дверима? Досі? А чого не зайшла?
– А навіщо вже? – запитала Юля.
– В сенсі? Не зрозумів…
Заскрипіли замки. Чоловік відчинив двері.
– Доставка тортів! – промовила Юля і простягла чоловікові торт.
Той розгубився і від розгубленості взяв.
— Там фірмове просочення, ріжте акуратно, гострим ножем. Прощавай…
Юля розвернулась і пішла додому.
І за місяць розлучилася.
Ось така реальна історія про 54 хвилини.
Ольга Савельєва
