А у Вас є така подруга з … варениками?

Одна жінка Оля на день народження подарувала подрузі золотий ланцюжок. Витратила всю зарплату; вона не так вже й багато заробляла. І ось, купила і подарувала цей витончений тоненький ланцюжок…

Подія в жіночому колективі швидко набула розголосу, бо вони з подругою працювали на одному заводі. І всі стали критикувати цю Олю, яка подарувала такий дорогий подарунок. Одна колега навіть підійшла при всіх і запитала: мовляв, а ти подумала, чи варто золотом обсипати подругу? І дарувати їй розкішні скарби, га? Вона-то тобі що дала, що подарувала? Це просто неприємно бачити – таке необдумане марнотратство!

А ця Оля коротко відповіла: «Вареники дала».

Які такі «вареники»? І чи треба за вареники з борошна і ягід або сиру дарувати ювелірні прикраси ціною в зарплату за нелегку працю?

Оля пояснила.

Коли я лежала в лікарні і помирала, їсти нічого не могла, мені подруга подзвонила і запитала: що я хочу поїсти? Я просто так ляпнула про вареники з картоплею. Чомусь про них згадала я в туманному стані і в нудоті. А Галя приїхала в мороз мінус тридцять на двох трамваях з пересадками і привезла мені каструльку з варениками. Наліпила і привезла. І так кілька разів приїжджала до мене, доглядала, сиділа поруч і розмовляла зі мною. Так що нічого ви не розумієте. Якби я мала королівство або мільярд доларів, і цього було б мало для моєї Галі – за вареники ті. А у мене тільки зарплата є. Завдяки Галі. Бо, коли б не вареники, був би у мене хрест на кладовищі, а не зарплата. Ясно вам?

І всі жінки задумалися. Стали перебирати в думках: а чи є у них така подруга з варениками?

Не в варениках справа. І не в ланцюжку золотому. А в союзі двох сердець, яким випало щастя справжньої дружби.

Як же важливо, щоб ти був комусь потрібен. І нічого за це не шкода.
За вареники.