дівчатками
Багато що всередині мене змінилося.
Я не хочу нікому нічого доводити, когось у чомусь звинувачувати чи переконувати. Ні, я не стала жорсткою або зарозумілою, просто життя навчило мене цінувати тих небагатьох, які цінують моє кохання і моє ставлення до них. Які люблять мене такою, якою я є. Тих небагатьох, у кому я точно можу бути певна.
Я зрозуміла, що слова нічого не важать, треба спостерігати за вчинками.
Я зрозуміла, що якщо людина втрачає мою повагу, то як би не намагалася, я ніколи не зможу ставитися до неї як раніше.
Я зрозуміла, що деякі речі я не зможу забути та пробачити.
Я зрозуміла, що найкращий вихід із деяких ситуацій-це побажати всього хорошого і назавжди відпустити.
Я зрозуміла, що ті люди, заради яких я раніше, не замислюючись, ризикнула б життям для них, цього не коштували.
Я зрозуміла, що справжнє щире кохання та вірність не залежать ні від кого, крім тебе самого та твого бажання жити ним. Коханий тобою ніколи не буде ідеальним, святим та досконалим. Але він буде твоїм кожною клітиною свого тіла та душі. І ти любитимеш його таким, яким він є.
Я зрозуміла, що чоловік, який любить, не допустить, щоб його жінці довелося боротися за місце поряд з ним. Вона не має цього робити.
Я зрозуміла, що чоловік, який любить, ніколи не зрадить і не залишить свою жінку одну. Він буде поруч, що б не сталося.
Я зрозуміла, що більше не хочу мати нічого спільного з людьми, які втратили мою повагу, довіру та любов. Нехай у них все буде гаразд. Але вже без мене.
