дівчатками
Любити себе – це не відвідувати салони краси і купувати нове вбрання. Це дозволити собі просто бути. Я приймаю себе у всіх проявах, слабкою і сильною, розумною і дурною. Це неземне блаженство перестати ганятися за ідеалами і знайти ідеал в собі!
Я сиділа на березі річки і злилася! Ох, як я злилася! Усередині все стискалося від образи, світ раптом став несправедливим, ворожим і здавалося, що я в ньому зайва… Я відчувала себе порожнім місцем.
Я ще доведу вам всім! Ви ще побачите, що я не якась слабка плакса. Не потрібна мені ваша любов!
У цей момент я прийняла рішення боротися. На березі сидів маленький воїн!
Я приймаю себе у всіх проявах, слабкою і сильною, розумною і дурною.
Але ж я з таким нетерпінням чекала чергової поїздки в село до бабусі. Там так класно!! Улюблені брати, походи з дідусем за грибами, неймовірно красива природа. Тиждень тому мені виповнилося 4 роки, я зовсім вже доросла!
Коли я приїхала, з першого дня все пішло не так. Вся увага була спрямована на шестирічного двоюрідного брата, який на той час вивчив столиці всіх країн. Всі захоплювалися тим, який він розумний і клали його мені за приклад.
А мені було набагато цікавіше ганяти на велосипеді, лазити через паркани, будувати цілі міста з піску і їздити по них машинками. Такий собі замурзаний шибеник з розпатланими кісками.
Всі мої бажання були спрямовані на дослідження цього цікавого світу. Пізнавати себе і свої можливості, мріяти, фантазувати і знати, що чарівні феї точно існують!
Але дорослі вперто переконували мене, що потрібно відповідати зразковому і допитливому братові, і для того, щоб мене любили, я повинна бути хорошою. Мені ж було незрозуміло, чому вони не можуть любити мене такою, якою я є???
Братик був не такий уже й далекоглядний, просто перед дорослими робив те, чого від нього чекають. Тим часом, коли дорослих не було, він обзивався, штовхався і ображав мене, знаючи, що я слабша і не зможу за себе постояти. Я намагалася розповісти бабусі з дідусем, як він поводиться, коли їх немає, але мені не вірили і говорили, що все це нісенітниця.
Я плакала від безсилля і мене дражнили плаксою, це було дуже прикро. Я відчувала, як улюблені люди перестають мене розуміти. Не було відчуття захищеності, постійна напруженість від очікування насмішок. Зовсім не цікавилися, що відчуваю, мовби я стала прозорою і вони мене більше не бачать.
Здавалося б, у цій історії немає нічого кримінального. Швидше за все я ніколи б її і не згадала, якби не коуч-сесія, на яку я пішла через проблеми в особистих стосунках.
Неземна любов за 6 років перетворилася на кошмар. Внутрішня незадоволеність, відсутність чоловічої підтримки і розуміння. Образ жінки з радянського плаката, яка зробить неймовірні, нелюдські речі… все частіше випливав у мене перед очима, і тут я призадумалася. А так я хотіла жити? Чи про це мріяла?
У 25 років я різкими стрибками підходила до усвідомлення, що потрібно терміново щось змінювати. Я вирішила припинити токсичні стосунки і вирушила на пошуки себе.
Маленький воїн всередині мене вже втомився боротися зі світом, і дуже потребував любові. Мені хотілося бути слабкою дівчинкою, хотілося навчитися відпускати контроль. Я мріяла про сильного принца, який би переміг дракона. І одразу в уяві виринала картина, як я відбираю у свого принца меч, з криками “Ти нічого не вмієш, дай я сама”. Розправившись з драконом, йду заспокоювати свого принца: “Не бійся милий, все позаду!”
Прочитавши в одному журналі, що потрібно любити себе, я усвідомила, що поняття не маю, як це. Я не могла любити себе, тому що не відповідала своїм же ідеалам. Поради типу зізнайтеся в коханні своєму відображенню не допомогли.
Щасливий випадок познайомив мене з голографічним коучингом, це метод опрацювання глибинних переконань на рівні підсвідомості.
Дослідження ситуації, яка сталася в дитинстві, виявило, що саме в той момент сформувалися три обмежувальні переконання:
1. Я нікому не потрібна. Мені доводилося постійно доводити свою потрібність собі і навколишнім, низька самооцінка, невпевненість – це лише маленька частина бонусів цього переконання
2. Любов – це відповідність очікуванням, тобто любов потрібно заслужити. Заздалегідь, вибираючи чоловіків, які були не здатні цінувати, я щосили вислужувала любов. Тягнула стосунки, які давно пора було завершити, шкодувала і виправдовувала чоловіка.
3. Світ ворожий, і свою слабкість показувати не можна. Я наполегливо долала всі труднощі ворожого світу, і пишалася тим, що я сильна особистість, а в душі ридала від втоми. І зрозуміло, ніколи не показувала свою слабкість.
Переконання бувають усвідомлені і неусвідомлені, позитивні і обмежувальні.
У своїй історії я розповіла, як формуються в дитячому віці несвідомі обмежувальні переконання. Такі ситуації зазвичай забуваються, але те, у що ми повірили в дитинстві, приблизно до п’яти років, ми проносимо часом через ціле життя.
Сигналом, що є помилкові переконання, служить негативна емоція, яка як дзвіночок, дзвенить нам – ЗГАДАЙ! ТЕ, У ЩО ТИ ВІРИШ, БІЛЬШЕ НЕ ПРИНОСИТЬ КОРИСТІ. І чим раніше ми виявимо помилкові істини й усвідомимо їх, тим легше і приємніше буде життя.
Світ відображає те, що вже є всередині нас. Він не налаштований вороже, і у нього немає завдання щодня підкидати нам нові труднощі.
Ми вирішуємо свої проблеми складними шляхами, і навіть не здогадуємося про те, як все просто. Шукаємо відповіді де завгодно, тільки не в собі.
Я вчуся у дітей! Вони відкриті світу і з радістю пізнають усі його межі. Ще чиста свідомість не навішує штампи і ярлики. Приймаючи батьків хорошими і поганими, сумними і веселими, успішними і не дуже, вони подають нам яскравий приклад любові й прийняття. Адже справжня любов не буває умовною. Мій маленький воїн знову перетворився на принцесу!
Я нарешті познайомилася з собою. Зрозуміла, що любити себе – це не відвідувати салони краси і купувати нове вбрання. Це дозволити собі просто БУТИ. Я приймаю себе у всіх проявах, слабкою і сильною, розумною і дурною. Це неземне блаженство перестати ганятися за ідеалами і знайти ідеал в собі!
Автор Світлана Міленська
