дівчатками
Говорила мама доні: “Донечко, зростай!
Ми з тобою українки! Завжди пам’ятай!
І куди б стежки-дороги потім не вели,
Ти любов до України в серці збережи!”
Говорила, научала донечку малу,
Заплітала і співала пісеньку сумну.
Непомітно витирала сльози на очах:
Не на мить не відпускали горе, біль і страх.
“Подивись, які безмежні, широкі поля!
Це єдина Україна! Це твоя земля!
Тут із татом ми зустрілись – народилась ти.
Гордість за народ наш славний крізь життя нести!”
Притулилася до доні, ніжно посміхнулась,
Сплетений віночок дитині одягнула.
Так стояли двоє, дивлячись на небо.
Батьківщино! Українці моляться за тебе!
Віра Джерельна
