дівчатками
Я, здається, трохи навчилася розуміти життя.
Тепер я знаю, що назавжди – нічого не буває.
Знаю, що люди приходять і йдуть. Так, іноді, залишаються. Одні надовго, інші не дуже. Але колись, йдуть усі.
Знаю, що одна і та ж людина, може сьогодні тебе любити, а завтра ненавидіти. І не тому, що ти змінився, а через те, що він став іншим.
Я зрозуміла, що можна бути вірним, красивим, милим, усміхненим, розумним, позитивним і спокусливим, але не бути коханим.
Ви можете в собі мати скільки завгодно, теплоти, світла, харизми, симпатії, ніжності чи пристрасті – та це все не має значення, якщо у вас немає потрібності.
Знаю, що можна починати все спочатку. Навіть, якщо це, треба робити в тисячний раз.
Я знаю, що беззастережно повіривши життю і тому, що тобі необхідно, все що воно дає – в твоїй долі, більше не залишається місця для драм і трагедій.
Я знаю, що віра в себе здатна позбавити від болю, якщо ти, приймеш все, що з тобою відбувається і зрозумієш, що це не за щось, а для чогось. А точніше, для тебе.
Я знаю, що любов є. Була і буде. І тільки ти, сам вирішуєш, що вона для тебе: кисень життя, без якого ти не витримаєш і пари хвилин, або потік болю і розчарування, розбиваючи на уламки, твій світ.
Аби бути щасливою, треба бути сміливою. Щоб сміливо пірнати у свої страхи й виринати вже без них. Щоб проходити повз осуд інших, коли змінюєшся. Щоб говорити «Ні» всьому, що Тобі не подобається. Щоб говорити «Так» усьому бажаному й, здається, недосяжному.
Будьте сміливими. Адже, як писав Іван Багряний, «сміливі завжди мають щастя».
