Про жіноче відверто та з гумором!
Думки

З монологу сімдесятирічної жінки. Мудрість, до якої варто прислухатися

Іноді мудрість приходить із віком, іноді з досвідом, а іноді й не приходить взагалі. Але як би там не було, з роками ми починаємо відчувати більше, розуміти більше та усвідомлювати, як влаштоване це життя. До людей старшого віку, однозначно, варто прислухатися, вони – криниці життєвої мудрості:

З монологу сімдесятирічної жінки:

– У двадцять я задихалася від бажання отримати кохання …

У сорок стала почесним донором, з якого любов пили літрами чоловік і діти. У шістдесят я задихaлася від втоми, і вже не хотіла ніякого кохання.

А зараз, у сімдесят, я взяла в притулку собаку — молоду дворняжку, тричі продану господарями на годину, і вперше дізналася, як це, коли тебе люблять за фактом існування. Навіть батьки любили мене на умовах моєї слухняності, а не такою, якою я була насправді.

Жулька тикається в мене мокрим носом, дивиться в очі, і я для неї краща і розумніша за всіх на світі. Вона чекає на мене так, як ніколи не чекав чоловік, заради якого я була готова на все.

Знаєте, Лілю, я раніше теж сміялася з одиноких жінок з їхніми сорока кішками, а зараз розумію, що сміятися треба над собою, коли ми програємо тваринам у віддачі кохання… Є над чим подумати…

Автор: Ліля Град

Джерело

З монологу сімдесятирічної жінки. Мудрість, до якої варто прислухатися