дівчатками
Розлучення з мамою — важка, нервова та енерговитратна справа. Одиниці знаходять у собі сили та їдуть…
Захистити від життєвих труднощів і дати дитині краще — зрозуміле бажання дбайливої мами. Але деякі батьки свої обійми, які з роками перетворюються на лещата, так і не розтискають. І коли на горизонті з’являється інша жінка… Ця пригода не є простою. А то й зовсім марнування часу: все одно мама відіб’є його у дружини.
Вони були нашими сусідами по сходовій клітці. Маленька акуратна старенька з дулькою з жовтого волосся, руками-щупальцями і сильним характером, що не вміщався в її тілі і виходив за контури халата важкою жирною плямою, і тихий п’ятдесятирічний син у куцому, майже шкільному, піджаку.
Вона дихала їм, ніби повітрям з домішками ароматів запашного горошку та шоколадної космії, розкладала по плечах комір його сорочки, купувала бавовняні шкарпетки та козяче молочко, керувала стрижкою так, що перукар бліднув і сповзав по стіні: «Ідіть до іншого майстра». А ще просила не затримуватись на службі, а то їй буде погано.
Приходячи з роботи, син докладно переказував, як пройшов його день: начальник на прізвисько «клоп» дорікнув у бракованих деталях, продавщиця обвісила на п’ятдесят грамів ребристих ірисових цукерок, а на шляху додому зустрів однокласницю Світку, яка запросила на зустріч випускників. Мама одразу оживала, кидала тапки, шпильки та прихватки, хвилювалася підборіддям і подавалася вперед:
— Ту саму, яка в десятому класі каталася на мотоциклі із задертою спідницею, а одразу після випускного зробила аборт? Не ходи, говорю тобі, як мати. Нічого хорошого там не світить. Одна розпуста.
І він квапливо кивав, зводив разом коліна, нахилявся над тарілкою корисної гречки і залишався вдома, щоб зайвий раз маму не хвилювати. Найсумніше, що син помер раніше матері від інфаркту, а вона ще довго обговорювала його слабкий імунітет, м’який характер і ненавиділа Світку-заразу, яка мало не одружувала сина на собі.
Перемогти таку маму неможливо. Вона тримає свою дитину за пуповину і завжди повертає у давно вже тісне гніздо.
Тільки вона знає, що потрібна її «дитинці». Якої температури він любить гороховий суп, як правильно збити подушку, і з якого матеріалу трусики не паритимуть у спеку. Завжди вислухає його незрілу розмову і вкотре наголосить, що всі жінки — хижачки. Нагадає, як хворів на вітрянку, і вона обмахувала його рушником вісім ночей поспіль, бо прищики були навіть там, на мошонці. Присвятила йому життя, виконуючи свій материнський обов’язок і відмовила двом перспективним нареченим заради спокою сина.
Поступово така, як правило, самотня жінка знищує всі ознаки його мужності і перетворює на невдаху, щоб той нікуди не подівся. Чи не зник. Не потрапив під вплив безглуздої сусідської дівчинки з великими родимками, наче бородавками. Адже він із мамою досі одне ціле. Ну і що, що має 45-й розмір ноги і сиві скроні? Ну і що, що половина вставних зубів і все частіше прихоплює радикуліт і подагра? Він маминий син і крапка.
Розлучення з мамою — важка, нервова та енерговитратна справа.
Одиниці знаходять у собі сили та їдуть. Буває, навіть на полярну станцію. Більшість продовжує існувати «сіамськими близнюками» і навіть не намагається влаштувати особисте життя. А який сенс? Все одно мама відіб’є його у дружини.
Автор: Ірина Говоруха
