дівчатками
Загіпнотизували жінок каструльковою фразою: “Шлях до серця чоловіка лежить через шлунок”. І пішли жінки куховарити. Та так пішли, що й забули, для чого спочатку народилися.
Дивишся на жінок, а вони все кудись йдуть, пакети з їжею несуть, візки в машини вантажать, вічно щось шукають, купують, придумують нові страви.
Не пощастило ще сильніше тим, у кого чоловіки одні й ті ж страви два рази не їдять.
– Фу, я не буду вчорашнє. Подавай-но ти мені, жінко, нову страву. Інакше моє серце як закриється, як я почну тебе не любити, як залишишся ти одна, як сидітимеш і плакатимеш. Так що давай старайся, винаходь і вигадуй. Вислужуйся перед паном.
Ще не пощастило тим жінкам, у кого чоловіки невдячні. Сидять так вилочкою або ложечкою і копирсаються у приготованому, оцінюють. Потім з’їдають все до останньої крихти з задоволеною пикою, а спасибі і не скажуть. Це ж так годиться, їм так по книзі “Домоведення” належить, їм так з дитинства сказали, їм так мама і бабуся робили. Встають з-за столу і пішли.
А ти у нього питаєш: “Чоловіче, тобі хоч сподобалося? Чи не закрилося серце? Проклала я свій подальший шлях?”
І чоловік знехотя, чухаючи живіт, відповідає: “Нор-маль-но. Можна було ще ось так і так і тоді б взагалі вогонь”.
Чого???? Що значить нормально? Ти в своєму розумі? Для тебе людина час витрачала, старання, енергію, свою душу. Це ненормально відповідати: “Нор-маль-но”.
Ти ж в цей вечір конкретно для неї що зробив? Саме так, ти і в цей вечір? Ну прийшов з роботи, ну ходив гроші заробляти. Так і вона без діла не сиділа: теж ходила на роботу, теж працювала, теж на ногах бігала стрибала, або з дітьми займалася, по садках-гуртках переміщалася. Ти ж їй не кожен день зарплату приносиш? Не кожен. Ти ж не прямо олігарх? Ні. Ти ж не їсти в це життя народився? Не їсти.
На жаль, більшість сімей збудовано за принципом їжі, ось цього от споживацтва і того, що шлях лежить через їжу.
Але цей шлях лежить куди завгодно, тільки не до серця: до обжерливості, до зручності, до нелюбові, до споживацтва.
Шлях до серця чоловіка лежить через шлунок в тому випадку, якщо:
- чоловік шукає собі куховарку;
- чоловік шукає собі замінник мами або бабусі;
- чоловік шукає собі підтвердження якоїсь низької самооцінки;
- чоловік шукає собі шеф-кухаря в ресторан, відкритий ним же.
Усе!
Тут буде зрозуміло, навіщо тобі кулінарні навички. Але тільки не забудь оформити медкнижку заздалегідь, щоб серце чоловіка не злилося з огляду на співробітниць без документів.
І якщо ти не будеш знаходиться у відносинах екологічних, якщо між вами постійно проноситься холод, нерозуміння, якщо у вас немає розмов, загальних якихось справ і інтересів, якщо між вами немає поваги, якщо ви не відчуваєте один до одного теплоти і турботи, якщо у вашому ліжку ночами дме вітер, – то ніякі салати з трояндочками з морквини, ніякі борщі наваристі з квасолею і кращою яловичиною, ніякі кривляння і стрибки на кухні не приведуть до серця. Тільки до використання та проживання твого чоловіка в теплому, смачному і комфортному містечку. Про ту любов, яку тобі дуже хочеться, не йде і мови. Не здобудеш ти її таким чином: не нашинкуєш, не випечеш, не звариш.
Іноді так і хочеться попросити всіх тих жінок, які постійно вигадують страви, які свято вірять в цю “велику” фразу про серце: “А спробуй не вигадувати, не готувати і так не метушитися над каструлями, вислужуючи для себе хоча б це горезвісне:” Дякую, нормально. Спасибі, було смачно “Спробуй раптом обнагліти і поробити на кухні те, що тобі подобається і що не забирає сил, що ти б готувала, якби не треба було вигадувати або слідувати великій фразі”. І подивися, як заспівають навколо люди.
Так, хтось скаже: “Порада – дурня. А ти спробуй ось таке вичудити в сім’ї, де діти, де бідний чоловік втомлений прийде, а йому їсти нічого”.
А я не кажу, що треба голодом морити людей. Не закликаю скласти ручки і почати страйк.
Лише хочу донести до тих жінок, що намагатися любов до себе завоювати цим ось господарством і каструльством, щоб вони знали собі ціну, щоб вони припинили нести прапор всім зручної Попелюшки, щоб вони повірили, що їх можна любити просто так, щоб зрозуміли, що відносини – це набагато сильніше, важливіше і тонше, ніж наводити чистоту і розміщувати сковорідки в повній бойовій готовності (тут про послужливість, зручність і вимкнену гучність життя).
Жоден чоловік після розлучення або ще до одруження не помер від голоду. А потім вони чомусь вступають у відносини і починається те саме: “Де мій борщ? А де пиріжки? А чому ми сьогодні їмо те, що було вчора? Я таке не бажааааю”.
Йому просто набридло їсти пельмені або боїться без маминого куховаріння існувати, а тут ти підвернулася, готова на все заради того, щоб він був поруч. Готова на все заради слова: “Ти у мене найкраща, ти у мене господинька. Ми ж пара”.
До речі, ці чоловіки (ось прям лакмусовий папірець для перевірки) рідко говорять: “Я тебе люблю. А давай я сам сьогодні приготую. Може щось замовимо? Може сходимо кудись поїсти?”
Ніколи ви не почуєте такого від тих, що шукають собі куховарку і зручності, які вступили у відносини просто тому, що так начебто належить, так треба, так влаштований світ.
На початку вони всі гарно говорять і розповідають. Але життя – це штука з продовженням. І якщо ти не кайфуєш на кухні, якщо тебе цей процес готування стомлює і не приносить щастя, тоді точно серце не відкриється. Особливо твоє. Воно буде закриватися з кожним днем, вибудовуючи невидиму стіну з образ.
До речі, чоловіки, ніколи не ведіться на це кухарне завоювання. Бувають випадки, що жінка на початку відносин починають мало не на роботу вам борщі тягати. Це так мило, так начебто дбайливо. Але пахне дивною самооцінкою з боку жінки та її прагненням завоювати будь-що-будь. А з вашого боку пахне просто елементарним голодом і відсутністю турботи.
Потім ці люди з’єднуються в пари і починаються скандали по всіх усюдах. Хоча все так гарно починалося … з їжі. З абсолютно далеких від взаємин, розуміння і інтересу речей.
Взяти, скажімо, чоловіка шеф-кухаря найкрутішого: він що до кінця днів своїх буде самотнім? Навряд чи до його серця зможе пробитися якась дама … Швидше за все, це ще раз підтверджує думку, що шлях каструльковий – це не про любов.
Коли є любов, повага і розуміння, тоді і все інше – само собою зрозумілий процес, який принесе насолоду і радість. Якщо відчуваєш, що кухня забирає сили – прислухайся до внутрішнього я, подивися по-дорослому на ситуацію і відносини. Адже через нелюбимі дії йде енергія, йде пристрасть, йде все. На кухні повинно бути легко, без думок про завоювання, без думок про вислужування і якісь там прописні істини соціуму.
Смачну їжу можна приготувати і ненавидячи людину. А можна приготувати несмачну, але дуже любити і тебе за це ще й поцілують.
