дівчатками
Вибачити — не значить відпустити всі гріхи людині. Вибачити — значить, дозволити собі не зациклюватися на них.
Мати Тереза була впевнена: «У сім’ї не така важлива любов один до одного, як уміння прощати. Навчіться прощати і ви будете щасливі до кінця своїх днів».
Любов до чоловіка минає через три роки, залишається прихильність. Ті, у кого не минає, самі не раді. Кажуть, що сильно ревнують свою половинку до подруг чи колег, наприклад. Відносини стають невротичними. Здається, тебе люблять менше, ніж ти.
Існує страх, що партнеру набриднуть стосунки. Загалом порохова бочка, з якої хочеться злізти і жити нормальним життям.
Без уміння прощати далеко не поїдеш, Мати Тереза має рацію. Після першої образи шлюб затріщить по швах, якщо розмахувати нею, як червоною ганчіркою перед своїми ніздрями.
Але й постійно прощати також не вийде. Ми, жінки, народ гордий. На N-му пробаченні нам набридне ця справа і ми цілком можемо собі уявити, що об нас витирають ноги. І що ми заслуговуємо на кращу долю. Адже правда?
Та й дивлячись, що прощати.
Одна заплющує очі на шкідливі звички, інша — на рукоприкладство, третя — на перманентне безгрошів’я. Пам’ятаю, на початку нульових був такий випадок із подругою моєї мами.
Інтернет став проникати у будинки, люди почали реєструватися у соцмережах, спілкуватися. Один одного не бачили роками, роз’їхалися різними містами та країнами, втратили номери телефонів, адреси. А тут знову все як на долоні.
І ось, подруга моєї мами, побачивши фотографії — як живуть її однокласники, розлучилася з чоловіком. Вона не пробачила йому кричущої бездіяльності. Ні ремонту свіжого у квартирі, ні машини, ні дачі у них не було. А інші геть, курортами їздять. І на віллах живуть.
Чоловік здивувався. Пішов. Потім вона кликала його назад. Але він не пробачив такого споживчого ставлення до нього, не зрозумів, на що саме вона образилася. Адже вони жили з нею 20 років і не сварилися. Все було добре. Так, зірок з неба не діставав, але й перед заміжжям золоті замки не обіцяв.
Щоправда, потім пішли викриття. Виявилося, що 50% однокласників не мали чим похвалитися і вони відправили друзям подивитися картинки чужого життя, а не свого власного. Багато хто тоді посварився з чоловіками, а чоловіки знайшли на цьому сайті тих, кого любили у випускних класах школи. І всерйоз захопилися листуванням, а хтось навіть зустрівся у реальному житті.
Але, повернімося до теми.
Філософи кажуть: «Пробачити — не значить відпустити всі гріхи людині. Вибачити — значить, дозволити собі не зациклюватися на них».
Щось на кшталт генерального прибирання у своїй душі. Але прибратися — не важко. Відмити поверхню від чужих брудних слідів. Але що робити, якщо чоловік все одно не витирає ноги і не поважає вашу працю? А прощення — це справжнісінька духовна праця.
На Сході кажуть: «Ти прощатимеш чоловіка доти, доки не зненавидиш його». Крапелька за крапелькою чаша твого терпіння переповниться.
Отже, пробачити можна тільки ту людину, яку ми вирішили зі свого життя викреслити назавжди. А з рештою так не працює. Ми всі чудово пам’ятаємо, але даємо другий шанс. Третій, четвертий.
Східна мудрість каже:
«Пробачити перший раз – мудрість, вдруге – великодушність, втретє – дурість».
Французький письменник Франсуа VI де Ларошфуко сказав так: «Ми вміємо прощати, але поки ми любимо».
Як тільки ви запідозрили, що платите надто високу ціну за свої стосунки, кохання починає поступово зникати з них. А коли немає любові — стає абсолютно байдуже, як поводиться людина. Ось такий природний імунітет.
