дівчатками
Протилежності не притягуються, дівчата!
Різні, зовсім протилежні люди, справді ваблять один одного? Так, тільки хорошого з цього нічого не виходить. Чому пояснює Лілія Град.
Жодні протилежності не притягуються, дівчата. На три дні ейфорії, можливо. А з четвертого дня, коли одному рано, а другому пізно…
Одному треба, а іншому не треба…
Одному зелене, а іншому помаранчеве…
Одному правильно, а іншому неправильно…
Одному до мами, а іншому до своєї…
Одному праворуч, а іншому ліворуч…
Одному погано, а іншому добре…
Одному там, а іншому тут…
Одному лежати, а іншому йти…
Одному любити, а іншому набридло.
І ще тисяч на сім списків невідповідностей — жоден компроміс не витримає.
Та й не варто забувати, що реальна, а не теоретична суть компромісу полягає все-таки в тому, що ми заради тендітного світу робимо зовсім не те, що хотіли б робити.
І якщо це трапляється зрідка, то гаразд, якось вже. А якщо в системі, то все одно впираємося в озлобленість і відторгнення.
Найкращі союзи, які я спостерігала, і не здалеку, це Союзи однодумців. Коли у будь-якій незрозумілій ситуації наосліп, але за руки тримаючись.
Це коли одна неідеальність не б’є іншу і не вимагає того, на що сама не здатна.
Коли тусити на останні до останнього.
Коли зустрічаєш – сумуєш, і проводжаєш – з тим самим.
Коли любиш те саме і не треба мотивувати, маніпулювати, орієнтувати.
Коли просто добре.
І коли поряд, по суті, ти сам. Трохи в іншому тілі. Але з тими ж зрушеними по фазі мізками. На кохання зрушеними.
Ми ж себе в інших і любимо тим коханням, що без них не виходить. Через прийняття.
Нас приймають, і ми перестаємо до себе докопуватись.
Посміхаємось у дзеркало, і думаємо, що цілком собі нічого.
А протилежності приходять для того, щоб відкидати ще раз туди ж, куди і ми себе штовхаємо.
І ненавидимо потім за це. І мстимо у відповідь.
Шукайте своїх, дівчата. Любіть подібних!
Автор: Ліля Град
