дівчатками
Щоб у жінки було почуття власної гідності, у неї в роду щонайменше чотири покоління повинні ставитись до жінок, як до королев.
Почуття власної гідності є дуже важливим аспектом жіночого благополуччя. Це відчуття власної цінності, поваги до себе та впевненості у своїх силах…
Гордість — це не біологічне, а соціальне почуття. Щоб у жінки була гордість, хоча, правильніше, звичайно, було б назвати це почуттям власної гідності, у неї в роду щонайменше 4 покоління повинні ставитися до жінок, як до королев. Виховувати у суворості та бездоганності, прищеплювати гарні манери, вчити розуму і ніколи, чуєте, ніколи не принижувати!
На її адресу не повинно бути скоєно жодного насильства. Жодного разу. А до того, що можна інтерпретувати як насильство, наприклад, тиск у школі, грубість невихованої людини, має бути сформоване правильне ставлення.
У неї має бути ставлення до свого життя, як до вищої цінності. А це означає, що жодного жертвування собою. Звідки це візьметься у нащадків людей, яким 70 років вбивали в голову, що батьківщина найголовніше?
Більшість сучасних жінок лише у першому чи другому поколінні пізнають життя без поневірянь. Та що там у першому… Чи багатьом зараз знайома фінансова свобода? Чи багато хто знає, що таке прийти в магазин і купувати, навіть продукти, не дивлячись на цінники і не замислюючись про бюджет? Насправді таких людей мало. А фінансова незалежність — це один із пластів селф-платформи. Поки жінка житиме з думкою про виживання, почуття власної гідності скромно стоятиме осторонь.
І не обов’язково, щоби її неодмінно били. Бити це крайність. Можна і на дуже пристойній роботі регулярно чути побажання «мовчати в ганчірочку». Потрібно розуміти, що навколо нас такі самі люди, з порушеними правами, змішаними цінностями, з прабабками в анамнезі, які вранці робили на живу аборт, а ввечері йшли до верстата працювати в нічну зміну. Нащадки цих жінок теж не знають почуття власної гідності і взагалі гідності людини. Якщо їм трапляється встати вище за інших, вони будуть принижувати, не усвідомлюючи.
Це щастя, якщо ви зараз читаєте та не розумієте про що я. Значить вам неймовірно пощастило. Цінуйте це. Бережіть, як безцінний дар!
Сьогодні у більшості жінок немає почуття власної гідності, а є «накручена цінність», яка не підтримується нічим, крім кількох пройдених жіночих тренінгів та порадами таких самих втомлених від життя подруг. Така жінка кричить синові підлітку: Ти на кого, сволота, рот відкриваєш? А потім вона міркує, що немає нормальних чоловіків. І не буде. Вона щойно своїми руками одного занапастила.
Справжнє почуття власної гідності розлито у повітрі, як аромат стійких парфумів. Людину, яка його має, видно за кілометр. Воно у всьому. У манерах, у поставі, у впевненому спокої, у здатності визнавати помилки та відповідати за них.
Я не хочу сказати, що жінку з таким почуттям ніколи не скривдять. Просто вона спробує розібратися і відповість так, як має. Іноді адекватна відповідь полягає в тому, щоб усміхнутися і просто обійняти людину, якій, напевно, також боляче, як і тобі. І лише забиті люди хочуть неодмінно крові. Багато крові. Приниження іншого, так щоб повзав і ніколи не піднявся. А доки не виходить, грюкають дверима так, щоб чув увесь будинок.
Взагалі, виховання почуття власної гідності починається не з захисту себе, а з розуміння, що за адекватної поведінки тобі ніщо не загрожує. Це можна назвати базовою довірою до світу. Якого, знову ж таки, більшість не має, бо адекватного ставлення до світу ніде не вчили. Дуже легко зрозуміти, є воно чи ні за вмінням не узагальнювати. Одна скаже після розриву «мені не пощастило, не склалося, чекатиму іншого». А друга «ах так, та пішли вони всі». Узагальнення також говорить про те, що людина не знає, як зробити інакше.
Потім треба вчитися розпізнавати насильство. Фізичне, емоційне, духовне, маніпуляції, спотворення. Вчитися чути та бачити, здорово оцінювати людей.
І тільки коли людина починає відчувати де і в чому на неї чиниться тиск, і здатна оцінити, що саме відбувається. Це тиск страху, болю, приниження у відповідь, втрати контролю через якісь зовнішні обставини — тоді вона може починати вчитися вибудовувати кордони. А у нас роблять усе навпаки. Спочатку вчать захищатися та нападати, формують образ ворога. Причому близького ворога. А потім дивуються, що людина живе у стані вічної війни з тими, кого за задумом божим має приймати та любити.
