дівчатками
Багато жінок так і живуть — просто жевріють, залишаючись на межі виживання.
Згасла жінка — це жінка, яка одного разу з якоїсь причини вирішила, що більше не хоче горіти. Ось так узяла і згасла. Точніше, прикрутила свій «внутрішній ґнот» і поставила на режим, мінімально допустимий для стерпного виживання, і тепер не живе, а просто тихо тліє.
Чому так? Чи то тому, що й справді втомилася і більше не може. Чи то тому, що втратила сенс і «навіщо», що гріє душу. Чи то тому, що колись (буває, вона вже й не згадає колись) дунув різкий поривчастий вітер і своїм холодним диханням загасив її вогник. А вона злякалася і зовсім забула, що вміє керувати своїм вогником зсередини.
Якщо подивитися на вогонь як на енергію, він здатний і створювати, і руйнувати. Вогонь як природна стихія може зігріти, а може боляче поранити або зовсім знищити. Згадайте, як поводиться вогонь — він може бути небезпечним, коли виходить з-під контролю того, хто його розвів, і виривається за межі, які йому відведено. А може бути надто слабким, щоб встояти перед несподіваним поривом вітру і гасне, якщо його не оберігати і не підтримувати.
Внутрішній вогонь, як метафора внутрішньої емоційної енергії, також здатний дарувати тепло, зігрівати і розтоплювати, а може спопелити вщент, вийшовши з-під контролю господаря. Він може руйнувати як саму людину, так і тих, хто знаходиться поряд з нею.
Багато жінок так і живуть просто жевріють, залишаючись на межі виживання. Вони мають недостатньо внутрішніх сил (внутрішнього вогню) ні для того, щоб зігріти себе, ні для того, щоб поділитися своїм теплом з іншими. Вони вирішили, що в них недостатньо сил, щоб знову спалахнути. І дехто не просить і не чекає жодної допомоги. Втомилися… Не вірять…
Буває так, що дехто намагається підтримувати свій внутрішній вогник, перехоплюючи трохи то тут, то там, у різних місцях, у різних людей. Чекають і напрошуються на похвалу, схвалення, чекають на компліменти, подарунки.
Як голодні пташенята жадібно ловлять погляди та реакцію інших людей на результати своїх досягнень. «О! мене похвалили, відзначили, значить не дарма старалася!»
І все б нічого, тільки такі джерела надто нестабільні, бо тимчасові. І щоразу голодній і тліючій жінці доводиться вигадувати все нові й нові способи, щоб заслужити нову порцію вогника, щоб ще якийсь час протриматися. «Головне не зупинятися, не зменшувати обертів», — думає залежна, що тліє, але не бажає здаватися і переключитися на внутрішні джерела, жінка.
А коли підживитися ззовні не виходить, вона страждає. І сердиться. А далі все спочатку і ось вона вже сама не помічає, як потрапляє до замкнутого кола залежності… Від похвали, від зізнання, від схвалення, чекає, щоб помітили та похвалили її досягнення, залежить від чоловіків, від різних благ тощо.
Її нещадно кидає з крайнощів у крайність — чим більше сил вона витратила на спроби роздобути і заслужити порцію радості ззовні, тим порожнішою і знесилена вона почувається всередині потім, коли «наздогнала і отримала»… Тим довше їй потрібно часу на відновлення і тим сильніше має бути новий зовнішній стимул, який її знову включить та запалить.
А буває так, що жінці тільки здається, ніби вона живе та горить. Або вона зовсім про це не замислюється, бо насправді вона вже давно перегоріла. Тільки ось боїться сама собі в цьому зізнатися. “А що? На роботу ходжу, он скільки всього одна роблю!” Тільки це все інше, це самообман, видимість, оболонка без наповнення.
Перевірити це дуже просто. Уявіть, що настав довгоочікуваний вихідний ранок. Нікуди не треба їхати/бігти/поспішати. Дзвонить подруга (підходить дитина, чи коханий колись чоловік) і каже: «Ти у вікно вже дивилася? Бачила перший сніг? Стільки снігу навалило, всі дерева стоять у білих шапках! Пішли до парку погуляємо?! Краса на вулиці — надзвичайна! Ну пішли! Зараз!»
І тому, що жінка віддасть перевагу і як вона відреагує, багато стане зрозуміло. Чи піде вона із задоволенням і цікавістю дитини насолоджуватися казковою красою, дихати свіжим повітрям і жмуритися від білизни першого снігу, щедро розсипаного навколо. Не думаючи при цьому, що вона не встигла вчора зробити, що вона повинна зробити сьогодні і що їй треба встигнути завтра. Або вибере ще глибше закопатися в ковдру і пропустить порцію дива, яке назавжди оселиться у неї всередині у вигляді теплого приємного спогаду і буде найкращим паливом для її внутрішнього вогника.
Ознак того, що жінка згасла і просто тліє, досить багато: погаслий погляд без іскорок в очах, механічна посмішка, бо треба бути ввічливою та «тримати обличчя». Втомлене, змучене тіло, погане самопочуття та занепад сил. Відсутність інтересів, бажань, захоплень. Нудний, похмурий, сірий, непомітний зовнішній вигляд. Негативний емоційний фон — злість, втома, апатія, роздратування, агресія («відчепіться і не чіпайте мене, я ж вас не чіпаю. а якщо не відстанете, то я на вас як гаркну вогнем агресії, мало не здасться»). Відсутність віри, що може бути інакше. Небажання і велика жирна лінь щось змінювати і починати ворушитися.
Але найголовніший критерій того, що жінка перегоріла – це коли їй спати цікавіше, ніж жити/сміятися/гуляти/насолоджуватися. Без приводу, причини та глобального сенсу. Просто жити. З вогником в очах та теплом у серці.
Якщо фізично порушень немає (це стане зрозуміло після відвідування та консультації лікаря) і тому немає потреби в медичній корекції стану, тоді потрібно «включати і розпалювати» свій внутрішній вогник самостійно.
