дівчатками
Це не питання нестачі самоповаги. Це чіткий патерн думок та поведінки, який, що турбує, широко поширений, особливо серед жінок.
Це, як не дивно, історія, яку я чую з гнітючою регулярністю. Жінка, менеджер у провідній технологічній компанії, сидить у мене на прийомі з явно тривожним виглядом: виявляється, незважаючи на те, що вона відіграє важливу роль у своїй компанії, її руйнують сумніви в собі. Ось, що вона каже: Люди думають, що я – героїня типової історії успіху. Вони хочуть, щоб я була дівчиною з плаката, що надихає працюючих матерів. У них якась роздута віра в те, що я таке і на що здатна. Я стискаюсь кожного разу, як чую все це. Одного разу вони зрозуміють про мене правду.
Синдром самозванця. Що це таке?
У цієї жінки не бракувало компліментів. Чого їй не вистачало – і вкрай гостро – це віри в те, що хвалять її у справі і вона заслужила похвалу. І що може звучати дивно для того, хто ніколи такого не відчував, це далеко не особливий випадок.
Як психолог я спеціалізуюся на питаннях ментального здоров’я на робочому місці, і все більше і більше людей приходять до мене через те, що страждають від так званого синдрому самозванця. І це не питання нестачі самоповаги. Це чіткий патерн думок та поведінки, який, що турбує, широко поширений, особливо серед жінок.
Синдром змушує тих, хто ним страждає, почуватися жахливими шахраями, які, як не намагаються, насправді недостатньо хороші і чия нездатність відповідати своїм ролям, що високо оцінюються, скоро обов’язково відкриється.
Їх долають сумніви, незважаючи на очевидність усіх їх досягнень. І, нарешті, багато хто доходить до вигоряння, тривожних станів і пов’язаних зі стресом проблем зі здоров’ям через ці отруйні думки. В оглядовій статті, опублікованій в International Journal Of Behavioural Science, вказується, що близько 70% людей (і лякаюча більшість з них – жінки) страждали хоч раз у житті на синдром самозванця. Серед них – актриса Меріл Стріп та топ-менеджер Фейсбуку Шеріл Сендберг. Вони обидві відкрито говорять про те, які руйнівні наслідки для тіла та розуму несе ця психологічна проблема. Цей синдром стає пророцтвом, коли чим більше успіх – тим більше занепокоєння, що відкриється “правда” про твої здібності і тебе викриють як підробку – який ти і є. Твоя самоповагу руйнується, впевненість у собі зникає, що впливає на психологічний стан та особисті стосунки.
Чому жінки вразливіші?
У 1978 році, коли психологи Поліна Кленс і Сюзанна Імс вперше визначили синдром самозванця, взагалі передбачалося, що на нього страждають лише жінки. Насправді, кордон проходить приблизно так: 60% – жінки, 40% – чоловіки. Але жінки виглядають особливо вразливими. Це може бути частково обумовлено тим, що в суспільстві з нерівними очікуваннями, прописаними в культурі минулого, вони не повинні грати ті ролі, які вони грають у своєму професійному житті в наші дні. Вони можуть відчувати, що їхня невдача зумовлена або що насправді вони на кшталт статистів. Еволюційно так склалося, що “успіх” було “словом для чоловіків”, несучи в собі сенси, пов’язані зі статусом та владою.
До якого типу “самозванок” належите Ви?
Якщо узагальнювати, є 5 основних типів особистості, які страждають на синдром самозванця, які для роботи з проблемою можуть визначити терапевт і його клієнт:
1. Перфекціоністи: люди, які ставлять собі нереалістично високу планку.
2. Супергерої: люди, які безоглядно віддаються роботі, беручи її з лишком, щоб приховати свої слабкі місця.
3. Талановиті з дитинства: обдаровані люди, які оцінюють успіх, виходячи з того, чи здатні досягти його без зусиль. Якщо їм доводиться докладати зусиль, їм здається, що вони не такі вже й хороші у своїй справі.
4. Виживачі-одиначки: люди, яким здається, що звернутися за допомогою все одно, що зізнатися, ніби ти – фальшивка.
5. Експерти: якось через несподівано вдале рішення завдання вони нечесно потрапили на свою позицію і тепер бояться, що помітять їх недосвідченість і брак знань.
