дівчатками
Все склалося. Усе пережила.
І бурю розпачів і радості моменти,
Трималася, як завжди, за життя!
Бо здатися, то не про мене – вперта.
Було багато болю і образ,
Було багато сліз і дика втома,
Я падала напевне сотню раз,
Та підіймалась. Пробувала знову.
Все, що було і є, не просто так,
Пробачила і точно відпустила,
Усіх, хто був не тим і з ким не так…
Усіх, хто так хотів зламати крила.
Літаю високо і вірю у дива,
Я хочу, прагну, роблю все можливе…
Тримаюся як завжди, за життя,
І вірю в себе. Інше не важливо!
Марія Скочиліс
