Про жіноче відверто та з гумором!
Корисно, Цікаво

Із бруду в князі: 6 пафосних страв, які раніше були їжею бідняків

Устриці, лобстери, равлики… Їх готують в кращих ресторанах світу, пропонують до них спеціальні прилади, а гурмани сперечаються про те, з яким вином і в який час дня їх краще їсти.

Важко повірити, але страви, які сьогодні коштують чималих грошей, колись вважалися їжею бідняків: завдяки своїй дешевизні і високій поживній цінності.

Сьогодні ми вирішили розповісти про шість популярних делікатесів світу, що проклали собі шлях в “вищий світ” з самих низів.

Чорна ікра

У наш час лише обрані можуть дозволити собі поласувати чорною ікрою. Однак так було не завжди.

Уже в XIII столітті чорна ікра добувалася у величезних масштабах в Росії і коштувала досить дешево. Її їли і царі, і селяни, а солдати і рибалки, йдучи в далеку дорогу, брали з собою чорну ікру в сушеному вигляді. В Європі чорна ікра теж не була делікатесом: до XVI століття її їли тільки прості смертні, а знать цінувала лише м’ясо осетрових риб. В Японії чорна ікра вважалася тельбухами, тому її задешево збували в Росію. 1589 року європейці нарешті розсмакували осетрову ікру, і Росія почала імпортувати “чорне золото” на Захід. Однак ще довгі роки чорна ікра була цілком доступною: за радянських часів вона нерідко з’являлася на столах трудящих.

Як і слід було очікувати, шалена популярність осетрів не довела їх до добра: невгамовний вилов і браконьєрство поставили рибу на межу зникнення. А розводити осетрів в неволі – заняття дуже нелегке, тому чорна ікра сьогодні – рідкісне і шалено дороге задоволення.

Лобстери

Звучить просто смішно, але були часи, коли лобстерів використовували лише як добриво. Пізніше їх статус трохи підвищився: омари стали кормом для худоби, а також їжею рабів, прислуги, будинків і ув’язнених північноамериканських колоній. За часів Війни за незалежність в одній з в’язниць полонені британські солдати навіть підняли повстання, тому що їм не давали нічого, крім лобстерів. Відомий в історії і судовий процес, на якому прислуга скаржилася на жорстоке поводження господарів: слуг занадто часто годували омарами. Рішенням суду “Омаровий” раціон скоротили до трьох разів на місяць. Пізніше з лобстерів стали робити котячий корм.

Повага до омарів стала рости з розвитком залізничного сполучення після Громадянської війни в США. Ракоподібних почали подавати в вагонах-ресторанах, де їх розсмакували і нарешті оцінили по достоїнству. Лобстери проникли вглиб материка і стали об’єктом експериментів кухарів. Зростаюча популярність омарів викликала логічне скорочення їхньої популяції і перевела “морських тарганів” в розряд дорогих делікатесів.

Устриці

Відомий любитель устриць, французький поет Леон-Поль Фарг, сказав: “З’їсти устрицю – значить поцілувати море в губи”. Якщо ви пробували устриць, ви знаєте, що він мав на увазі: солоний, злегка кислуватий смак м’яса цих молюсків і є саме дихання океану.

Це сьогодні устрицям складають подібні оди. А до XIX століття двостулкові молюски були дуже дешевою їжею: дюжина коштувала не дорожче буханки хліба. У Чарльза Діккенса навіть є фраза: “Бідність і устриці завжди йдуть ніби рука об руку”. Поступово устриці пробилися у вищу лігу і стали дорогим вишуканим делікатесом. А через те, що їх популяція значно скоротилася (сьогодні молюски знаходяться на межі зникнення), устриці стають все менш доступними людям із середнім доходом, не кажучи вже про бідняків.

Фондю

Хочете додати трохи пафосу дружніх посиденьок? Тоді приготуйте швейцарське фондю. Правда, для цього вам доведеться розщедритися, адже цю вишукану закуску роблять з дорогих сортів сиру – емменталя і грюйера, з додаванням білого вина і хорошого коньяку.

Але це сьогодні. Спочатку ж фондю було їжею швейцарських пастухів, які, надовго вирушаючи в луки, брали з собою сир, вино і хліб. За кілька днів продукти черствіли, тому пастухи придумали розплавляти засохлий сир в глиняному або чавунному горщику, додавати туди вино і вмочати в апетитну ситну суміш шматочки старого хліба.

Поступово фондю поширилося і серед іншого простого люду, а потім просочилося і на столи аристократії. Звичайно, багаті люди використовували дорогі сир і вино, занурювали туди свіжу випічку, а не черствий хліб. Пізніше про нову незвичайну страву дізналися і заїжджі іноземці, а сьогодні фондю стало справжнім ритуалом, культурою і традицією.

Равлики

Навіть не віриться, що виноградні равлики – один з гастрономічних символів Франції – раніше були їжею бідняків. Будучи відмінним джерелом безкоштовного тваринного білка, під час Столітньої війни равлики не раз виручали голодуючих французьких селян. Пізніше на апетитних і корисних молюсків спокусилися кухарі, завдяки яким равлики стали частиною високої кухні і перестали бути такими доступними.

Якщо вам доведеться коли-небудь спробувати ескарго з равликів, знайте, що їсти цю страву треба неодмінно зі свіжим багетом і запивати білим сухим вином.

    

Скерт-стейк

Сьогодні скерт-стейк, він же “хенгер” або “онглет”, – неодмінний атрибут всіх стейк-хаусів. Незвичайно ніжний, з легким присмаком печінки, отруб з діафрагми коштує в кілька разів дорожче за звичайну яловичину. А ось раніше цю частину туші не шанували і відносили до потрухів. В основному її залишав собі м’ясник (звідси і назва “стейк м’ясника”), так як шматок м’яса виглядав досить непоказово. Також скерт-стейк видавали в якості зарплати мексиканським ковбоям гаучо, які пасли худобу в Техасі. Гаучо смажили м’ясо на багатті, загортали в коржик з овочами і називали блюдо “фахитас”.

За матеріалами kitchenmag.ru

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть "Ctrl+Enter"
Із бруду в князі: 6 пафосних страв, які раніше були їжею бідняків

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: