дівчатками
Говоріть. Говоріть про те, що вас хвилює.
Немає гарантій, що вас почують. Що вас зрозуміють, що щось зміниться, якщо ви відкриєте рот і проговорите біль словами. Але пробувати варто тому, що нічого крім спроб у нас і немає.
Так, серйозно.
Біль залишиться, а шанс щось змінити піде. Через страх відкритися і втратити щось чи когось, відбувається регулярна, методична втрата себе.
Говоріть один одному про те, чого хочете. Як би це не було нерозумно, смішно, безглуздо, несвоєчасно, недоречно.
Говоріть про те, що любите. Або про те, що прийшла огида і байдужість на місце ніжності і радості.
Що ж трапилося? Згадуйте. Діставайте образи, які цеглинками збудували стіну нерозуміння.
Проривайтеся назустріч один одному крізь сором.. Ідіть, сидіть, лежіть. Так як завгодно, тільки говоріть один з одним щиро.
Говоріть на кухні, говоріть по телефону, говоріть листами або танцем, тільки не мовчіть один з одним про важливе. Про те, що турбує. Про те, що доводиться стримувати і утрамбовувати, щоб зберегти «обличчя». Або маску пристойності.
Говоріть чесно. Про те, що втомилися. Про те, що хочете. І про те, що не хотіли ні разу. Говоріть про те, що ревнуєте. Про те, що боїтеся.
Про те, що здається, зараз вже марно починати розмову. Ось саме тоді і почніть. Кожну хвилину час йде.
Щогодини час втікає разом з шансом знайти близькість з іншим і зберегти свою цілісність, говорячи про свої почуття і думки. Дозволяючи своїм потребам заговорити, ми дозволяємо любити. Собі і себе…
Автор: Марія Машковська
