Чи знаєте ви, дівчата, про свій єдиний недолік?

Коли Господь створював жінку, він працював допізна – весь шостий день створення світу. Ангел, побачивши його зосереджену і виснажливу працю над новою істотою, спитав: «Навіщо ти витрачаєш на неї так багато часу?»

Господь відповів: «Я створюю досконалість. Поглянь лише на неї. Її тіло – це понад дві сотні частин, а вона рухається граційно, як єдине ціле. Вона здатна сама себе вилікувати. Працювати невтомно. Вона має лише дві руки, але вміє обійняти одразу всіх – серцем. І вміє зробити це так, що в мить минає будь-який біль – чи в коліні, чи в душі…»
Ангел підійшов ближче і доторкнувся до жінки: «Господь, але вона така м’яка! Це непрактично…»
– Так, вона м’яка. Але при цьому дуже сильна. Ти навіть не уявляєш, якою внутрішньою міццю я її наділив. – Господь із захопленням дивився на свій витвір.
Ангел ще раз уважно оглянув на жінку: «Боже, здається, вона трошки бракована – протікає, бачиш?»
– Це сльози, – пояснив Всевишній. – Це одна з її мов. Вони висловлюють її печаль, її любов, її самотність, її страждання, її гордість, щастя. Вона справді дивовижна, повір. Її сила духу може затьмарити чоловічу. Вона здатна сміятися, коли їй хочеться плакати. Вона зуміє посміхатися у найважчі хвилини. Вона знайде сили допомогти іншому, коли сама потребує допомоги…
Ангел зачаровано здивувався: «То, виходить, ти справді створив досконалу людську істоту…»
Господь задумався:
– Є в ній один недолік, на який я не вплину – вона може його виправити лише сама…
– І що це? – поцікавився Ангел.
– Вона не усвідомлює свою цінність…»