дівчатками
Можна заслужити довіру, вдячність або повагу. Викликати почуття провини, вивертаючись навиворіт. Підлабузнюючись і догоджаючи. Пробуджуючи страх і бажання сховатися, лякаючи. Отримати щось ще за допомогою маніпуляцій. Все, що завгодно, але не любов.
Навіть любов батьків, які не змогли любити спочатку і безумовно, не можна заслужити, будучи хорошим хлопчиком або дівчинкою. Ось така проста і жорстока істина. І, здавалося б, всі її знають, але чомусь продовжують хотіти бути хорошими для всіх.
Безумовна любов не обумовлена нічим, крім самого факту твого існування. Основне послання безумовної любові: ти є, і тому я тебе люблю. І навіть якщо людина змінюється або помиляється, це все одно ніяк впливає на любов.
Маленькі діти настільки потребують любові, що ними дуже легко маніпулювати, погрожуючи забрати її, якщо вони будуть незручними, неслухняними, злими, жадібними або якимись ще, тобто абсолютно природними на різних етапах розвитку. Або якщо просто будуть самі собою. Тому вони часто намагаються бути хорошими і зручними, просто чіпляючись за живильне середовище, в якому зможуть вирости. Але вирости не можуть, тому що перестають бути собою.
Зустрічаються сорокарічні хлопчики і дівчатка, які не здатні сказати грубе слово зі страху, що їх відкинуть. І все ще вигинає спину в надії, що при дотриманні всіх умов батьки їх, нарешті, приймуть і полюблять. Вони плачуть про одне й те ж і бояться бути відкинутими. Приходять на терапію і свого часу за свої гроші хочуть бути хорошими клієнтами.
Але рано чи пізно (і краще, якщо раніше) вони розуміють, що не дивлячись ні на що, вони не зможуть заробити безумовну любов, якої в батьків не було спочатку. Не було не тому, що поскупилися, а тому, що не було. Бо якщо любов є, її неможливо заховати. Її неможливо не віддати.
А якщо чогось немає, то немає сенсу цього домагатися. Потрібно оплакати втрату і неможливість, щоб піти своїм шляхом у пошуку любові в іншому місці. Там, де її дають. Від тих, хто здатний. Так, як це можливо. І виявляється, що є багато місць, де її дають. Це все одно як якщо б ви вимагали картоплю від продавщиці в взуттєвому магазині. А у неї картоплі немає і бути не може. Можна плакати, благати, кричати або лаятися, але картопля не з’явиться. Зате якщо вийти з взуттєвого і озирнутися навколо, можна помітити овочеву лавку. І там знайти бажане.
Так і з любов’ю. Дуже хочеться від когось її домогтися, заслужити, випросити. Але воно не так працює. Можна просто бути собою, йти своєю дорогою і сподіватися зустріти того, кому ти підійдеш. Кому потрібен саме такий дивний фрік. Такий повільний недотепа. Або просто звичайна, нічим не примітна людина, як ти. Звичайних, до речі, розбирають найпершими. На них в наших краях черга.
