дівчатками
Ворог не повинен бачити зону уразливості. І не повинен бачити руйнувань, які він заподіяв. Це правила війни; правила перемоги. І в мирному житті вони теж працюють, якщо хтось проявляє ворожість і нападає на вас.
Щоб виграти бій, треба триматися.
Одну дівчину вимотувала начальниця принизливою критикою і нападками. Ні, начальниця не переходила до прямих образ, не підвищувала голос до крику. Але при всіх на нараді намагалася її викрити в помилках – несправедливо. Змушувала виправдовуватися. Чіплялася. І робила це регулярно, майже кожен день. Видно було, що вона насолоджується владою. Вона намагалася принизити дівчину, тому що боялася конкуренції. Дівчина була красива, енергійна, розумна…
У дівчини перехоплювало горло, дихати було важко. Перед очима все пливло в тумані. Серце калатало. Руки тряслися. І вона ледве стримувала сльози. Величезних зусиль їй коштувало спокійно і виразно відповідати на нападки, доводити свою правоту, наводити аргументи і факти.
З боку було зовсім непомітно, що дівчина бореться зі сльозами. Вона говорила вагомо і ясно. А тремтячі руки ховала під стіл, так що ніхто не бачив, що вони тремтять. Впевненим спокійним голосом дівчина доводила правильність своєї позиції. Зусилля, які вона докладала, ніхто не помічав.
Ось в цьому й річ. Поки є сили, треба триматися. Не показувати свою вразливість і слабке місце – туди негайно завдадуть удар. Помітять сльози і скажуть єхидно: «ах, ви так нервово реагуєте! Напевно, у вас з психікою проблеми! Нерви напружені! Ідіть, вмийтеся, та валер’янки прийміть!», – приблизно так скажуть, а потім обговорять між собою. Чи почують ваш гнівний крик і дадуть відповідь: «ви вже якось тримайте себе в руках, шановна! Що це ви так нервово реагуєте? Як істеричка!»… І наступного разу будуть бити саме так, щоб викликати реакцію. Це і є їх мета. Принизити вас і викликати реакцію.
Щоб виграти бій, треба триматися. І приховувати наслідки руйнівних ударів ворога. Не показувати вразливі місця. Вас не пошкодують. Вам нанесуть новий нищівний удар саме в слабке місце. Треба стриматися. Вони не бачать, що нам важко дихати, а руки у нас тремтять. Вони бачать спокійне обличчя і твердий голос. Бачать силу – і відступають.
…Через півроку начальницю звільнили; на неї донос написали її ж поплічники. А дівчина перемогла і зараз керує великою організацією. Тільки не цією. Керувати тераріумом не входило в її плани. Вона працює з нормальними людьми тепер. І ніколи не нападає на інших. І уважно ставиться до тих, хто ховає руки під стіл…
