дівчатками
Навіщо тобі чоловік, коли є все, навіть діти?..
Навіщо чоловік, коли тебе не треба утримувати, а ти сама можеш утримувати ще пару дітей? Навіщо тобі чоловік, коли твій побут настільки налагоджений, що все нове однозначно стане на заваді?
Навіщо тобі чоловік, коли твій час зайнятий настільки, що чоловіка майже нікуди втиснути? Навіщо тобі чоловік, коли тобі вже настільки комфортно бути однією, що будь-яке втручання у твоє життя сприймається тиском?
Навіщо?
Можливо, саме тоді, коли виникає це питання, і виникає той самий чоловік? Саме тому, що він не потрібен тобі, як функція, а потрібен тобі, як людина. Тоді й у твоєму житті з’являється шанс отримати не споживче, а людське ставлення.
Крім твоєї волі, він якось природно входить у твоє життя. Дзвінок, повідомлення, повідомлення, дзвінок… «Доброго ранку! Як ти спала?»… Така дивна дрібниця, чому комусь раптом стало не байдуже, як ти спала і як ти почуваєшся…
Якось ти помічаєш, що тобі вже є, кому розповісти, що тебе зупинили даішники, що тебе щось лякає, що в тебе якісь відкриття та потрясіння… Не те, щоб ти ні з ким раніше цим не ділилася, у тебе є улюблені подруги для серйозних переживань … А так, по дрібницях ти звикла справлятися сама. І розмовляти з собою, і дякувати Всевишньому…
Але тут відбувається якесь чаклунство: одного разу ти виявляєш, що якійсь іншій живій душі є справа до того, як ти живеш, і в людини виникає бажання допомогти, підтримати…
Може, коли ти розумієш, що це чаклунство, воно і відбувається? Коли ти не береш, як раніше, як належне, це ставлення, а бачиш і
цінуєш, що дрібниці та деталі мають значення. У світі, де все швидкоплинно і метушливо, де події та інформація заковтуються великими шматками, з’являються двоє, між якими існують тонкощі та нюанси та зупиняється час.
Або, можливо, коли ти відбулася, приходить чоловік, який теж все про себе зрозумів? Ти більше не вибираєш за красою торсу та товщиною гаманця, і тебе більше не вибирають через пружну попку або вміння готувати. Якісь інші критерії виходять на перший план.
Мудрість, великодушність, внутрішній спокій… І навіть потяг стає іншим. Більше немає сенсу, як і скільки, дуже важливим стає — з ким. Особистість – ось що цінне.
Якщо тобі було добре і гармонійно до появи іншої людини у твоєму житті, то цей стан має стати багатогранним, але не повинен
змінитись по суті. І для нього теж так.
То навіщо потрібна інша людина у твоєму житті?
Думаю, щоб повніше відчути себе через нього. Наскільки ти ніжна, наприклад, ти можеш зрозуміти лише поряд із тим, кому потрібна ця ніжність. Наскільки ти любляча, ти зможеш зрозуміти, коли віддаєш своє кохання. Наскільки ти щедра і великодушна, ти зможеш оцінити, коли вибачиш і зрозумієш іншого.
Звичайно, ти не дістанеш із криниці води, якщо її там немає. Але якщо в тобі і тебе вже багато (до речі, саме тому ти й відбулася), то тобі з’явилася потреба віддати щось своє іншому. А він, такий же впевнений і сповнений, хоче віддати тобі своє. Робити, відчувати разом, підставляти плече і підтримувати, розділити та збагатити світи один одного — тому, що ти це можеш, і інший хоче того ж із тобою.
Бути потрібним іншій людині, стати для когось по-справжньому близьким — ще раз переконатися, що ти існуєш. І це більше, ніж кохання. У цьому є найглибший сенс. “Я є. Я тут. Я поруч”. Прийняти цей стан іншого і бути самому в цьому стані дуже непросто. Не виправляти іншого, не змінювати його сутність, не гнути своєю волею простір, а просто бути. Дивовижний досвід, особливо коли у тебе все є.
Отже, навіщо жінці, що відбулася, потрібен чоловік? Щоб бути потрібною, бути коханою та любити самій. Щоб БУТИ у всьому своєму різноманітті. Щоб широко та повно ЖИТИ.
