дівчатками
“Я, чорт забирай, дуже вдячна за те, що живу. Хтось із моїх друзів хворий, хтось помер, а я все ще тут. Жартуєте? У мене жодних скарг!”
Легендарна Меріл Стріп понад 20 разів номінована на премію «Оскар», понад 40 років прожила у шлюбі зі скульптором Доном Гаммером, виховала чотирьох дітей. Щоб досягти успіху і бути щасливою, актриса дотримується певної філософії.
«Неповторна риса молодості це беззастережність. Ти занурюєшся у вир із головою і не боїшся вдаритися об дно. З віком ми стаємо обережнішими, малюємо межу, яку не дозволяємо собі перейти, тому що вже знаємо, як боляче буває, якщо обпектися. Ми твердо впевнені, що у зрілому житті немає місця сильним почуттям, і від цього починаємо старіти передчасно»,
— каже Меріл Стріп.
У зрілому віці так само дуже хочеться радіти життю та отримувати позитивні емоції, тільки платити за них високу ціну у вигляді розчарування та стресу не готовий ніхто. Здоров’я вже не те, чи серце може не витримати. Та й оточуючі на сміх піднімуть.
І як бути? Змиритись?
Меріл Стріп у своєму інтерв’ю дала кілька порад своїм ровесникам — як навчитися радіти життю, незважаючи на прожиті роки.
Найголовніше, вважає акторка, викинути з голови всі шаблони про те, якою має бути старість, забути, що говорять і радять родичі, подруги чи відомі особи по телевізору. Потрібно слухати тихий голос усередині себе. Тільки він знає справжню дорогу на щастя.
Бути там, де вам добре
«Я незатишно почуваюся у світському суспільстві. Мені не подобаються гламурні вечірки. Все це – мішура. Задоволення я отримую від спілкування із сім’єю, з моїми собаками, від походів у гори, але не на вечірки. Це все марна трата часу».
Суспільство та соціум накладають на нас певні обов’язки та зобов’язання. Закликають жити за затвердженими законами та правилами. Працювати, щоб забезпечити тих, хто від нас залежить. Допомагати тим, хто слабший. Віддавати себе тим, хто цього потребує. Терпіти примхи тих, з ким звела доля, повторюючи як мантру, що ідеальних людей не існує, а фактично зносити хамське чи споживче ставлення до себе.
Стрип заявляє: терпіти ні від кого нічого не потрібно. Не потрібно бути зручною людиною, засуваючи свої бажання та емоції на другий план. Не потрібно ставитися до себе як до чогось третьосортного. Ваше життя – це ваша відповідальність. Ніхто не зробить його щасливішим і легшим, ніж ви самі.
Здоровий баланс стосунків
«Неповага провокує неповагу. Насильство викликає насильство. Коли сильні кривдять слабих, програють усі. Поважайте інших, навіть якщо вони не погоджуються із вами. Завжди пам’ятайте про співчуття та поблажливість».
Не варто плутати старість із вседозволеністю. «Мені 60 років і я нарешті заслужила право говорити про людей те, що я думаю – їм в обличчя!» – Заявляє моя сусідка. Але чи така потрібна і важлива ця інформація оточуючим? Чи не проживуть вони без непроханих порад? Навчитися поважати молодих так само важливо, як навчитися поважати старість. Той, хто опанує цю навичку, сам буде в пошані.
Вміння впоратися зі стресом, тривогою, депресією
«Коли у мене виникає по-справжньому серйозна проблема, я сідаю у своє каное і випливаю на середину озера. Письменник Курт Воннегут говорив: «У кромки води розгладжуються зморшки у мозку».
Старість – синонім мудрості. Але це не означає, що казуси, проблеми, провали та промахи різко перестануть з нами траплятися і докучати нам. Сила людини – в умінні подолати, пережити погане. Кожен має свій спосіб, але його потрібно знайти обов’язково.
Піддаватися своєму настрою
“Мені то подобається готувати, то ні. Буває, починаю готувати, а потім все змиваю в унітаз зі словами: Сьогодні у нас піца.”
Ви не повинні відповідати образу людини, яка все тримає під контролем, не помиляється, не плаче, все знає наперед. Піддаватися настроям — найбільш природне, що може з нами відбуватися. А носити на обличчі фальшиві посмішки чи кислу міну – нікому не пасує.
Полюбити себе та свій вік
«Мені подобається, ким я стала. Іншим людям, може, і ні, але зараз я почуваюся комфортніше та вільніше. Ви повинні прийняти свій вік, що з кожним роком стаєте старшим. Життя настільки дороге! Коли ви починаєте втрачати людей навколо себе, то знаєте, що кожен день це подарунок для вас».
Не скаржитися на життя
“Я, чорт забирай, дуже вдячна за те, що живу. Хтось із моїх друзів хворий, хтось помер, а я все ще тут. Жартуєте? У мене жодних скарг!”
