дівчатками
Найкращий спосіб утримати… не тримати.
Ілля прийшов із роботи сумний. Він обійняв хлопчаків, що вибігли йому назустріч, поцілував їх, не став переодягатися в домашнє, пройшов на кухню і сказав Аїді:
— Іду, нам треба поговорити.
Ідусь витерла руки об фартух (якраз ліпила пельмішки з качкою на Шабат), сіла на краєчок стільця і приготувалася вислухати коханого чоловіка.
— Загалом тут справа така… Аїда. Я йду. Я давно люблю іншу жінку. Я полюбив так сильно, я переконуюсь, це моя доля. Христина моя доля. Прости мене. Мені це важко говорити, але я більше не люблю тебе. Аїда підвела на чоловіка здивований погляд.
— Як це мене не любиш. А синів Йосика та Марика теж не любиш?
– Люблю! Люблю Йосика та Маріка! Приходитиму і забиратиму їх на всі вихідні та на всі свята! — палко сказав Ілля.
— Чому на вихідні та свята? Зараз забирай. Хлопчики — це не дівчата, мають у повній родині рости. Батько, мати. А я самотня зараз буду, це неправильно. Ото влаштую своє життя, потім заберу їх. Щоб сини росли і з батьком, і з матір’ю.
Ілля помітно занервував:
— Що ти за така мати? Яка мати віддасть дітей? Тим більше, що Крістіночка живе в однокімнатній квартирі з матір’ю, і там собака величезна.
— Якщо Крістіночка любить тебе, вона любить і твоїх дітей, — безапеляційно заявила Іда. — От спрей для носа, у Марика соплі, а ось лак від грибка, у Йосі на великому пальці лівої ноги здається грибок, скажи Христині, хай маже щовечора. Не забувайте, три рази на тиждень у хлопчиків малювання, по вівторках у Йосі скрипочка, у Маріка баян, у середу шахи, по понеділках математика, пропускати не можна, щонеділі обов’язково в гурток англійської.
Ілля різко підвівся і вийшов на балкон. З балкона стали долинати уривки фраз:
— Діти… Аїда… зачекати… грибок та шахи.
Коли Ілля зайшов у кімнату, біля порога стояли два об’ємні баули, баян у чохлі, дві пари лиж та його валіза. Аїда стояла перевдягнена у святкову сукню та з яскраво-червоною помадою.
З того часу минуло два роки. Чи варто говорити, що всі довкола вважають їх зразковою родиною. І лише Аїда іноді підморгує Іллі на спільних дружніх святах.
Автор: Лара Хамзіна
