дівчатками
Варто задуматися…
Кажуть, добре там, де нас немає. Але чи справді так погано там, де ми є?…
Моя однокурсниця працює в дуже великій компанії, що спеціалізується на онлайн торгівлі одягом та аксесуарами.
У неї дві вищі освіти та зарплата така, що можна щороку по квартирі купувати.
Вона живе в розкішній квартирі, купує собі техніку останніх моделей, інноваційні гаджети і тричі на рік їздить у найкращі курорти світу.
І зізнається, що вкрай нещаслива.
Чоловіка немає, дітей також. Той, кого вона дуже любила, торік одружився.
Типовий випадок, каже вона: біда ум родить!
Вона у своїй голові все розкладає по поличках і від цього страждає.
«Була б я трохи дурніша, була б щасливою. Не морочилася б по дрібницях, вийшла заміж за першого зустрічного, народила б трьох діток — одну за одною. Наставав би новий день і радував її турботами, а так доводиться морочитися на тему екзистенційної кризи…»
«А як ти хочеш жити?» — питаю я.
«Як усі» – відповідає вона.
У цей момент вона згадує нав’язані рекламні образи: щаслива родина їсть млинці у селі у бабусі, їде на море, святкує золоте весілля. А люди з реклами хочуть жити так, як вона…
У однієї жінки не виходило народити дитину. Вагітність не виношувалась, завмирала і переривалася. Вона їздила до найкращих лікарів світу, витрачала нечувані гроші. Іноді навіть думала: грошей у неї стільки, що можна десятьох народити. А Бог і одного не дає…
Один лікар порадив залишити чоловіка у спокої та спробувати народити від іншого. Можливо, розбіжність якихось генів, треба дослідження проводити. Ця жінка не могла чекати. Вона не хотіла стати матір’ю в старості, дитина їй потрібна була тут і зараз. Але й з іншим чоловіком нічого не виходило, і спеціалісти ЕКЗ розводили руками.
Інша вже змирилася б, але не вона.
Через довгих 10 років вона все ж таки народила дитину. З множинними вадами розвитку. І зізналася мамі та найкращій подрузі, що зовсім не цього хотіла. І що вона вкрай нещаслива.
Навіщо стільки часу вона витрачала на суперечки з долею? Адже вона з самого початку дала зрозуміти: материнство — це не твоє. Вона так гналася за щастям, так хотіла, щоб у неї було все те, що є й інших, що зробила нещасними одразу багатьох: себе, хвору дівчинку, її батька, своїх батьків…
Вона не стала відмовлятися від малечі. Виховує її вже четвертий рік.
І щодня думає: «Це не моє життя. За що мені це?»
Мудрий Сократ говорив:
Звичайна логіка стверджує: якщо ти нещасливий, то в тебе немає щастя. А якщо його в тебе немає, то йди та шукай.
Парадоксальна логіка каже: якщо ти підеш шукати щастя, то ти його втратиш! Просто сядь і зрозумій, що воно в тебе вже є.
За матеріалами: Мадам Хельга
