Берегти та прощати потрібно не всіх

Берегти і прощати потрібно тих, хто здатний принести нам передачу до в’язниці та лікарні. Решта – приходять і йдуть; і, можливо, це милі та добрі люди, і до них треба добре ставитись. Але берегти і прощати треба тих, хто до нас точно прийде з передачею.

Кого треба прощати та берегти…

І яка різниця – чи припускалася помилок у вихованні сина Ахматова, якщо півжиття потім вона клопотала про його звільнення і простоювала в страшних тюремних чергах з вузликом, з посилочкою, сама жебраюча і зацькована?

І Цвєтаєвій можна все пробачити – всі педагогічні помилки – за те, що вона сушила на батареях моркву, дочці до табору відправити. Хоч якісь вітаміни. І безглузді запитання у листах: чи не треба заодно надіслати срібний браслет у в’язницю – теж можна пробачити, це не має значення.

І неосвічена дружина Некрасова просиджувала біля його ліжка ночі безперервно, коли він стогнав від болю – перетворилася на стару з квітучої жінки. Але доглядала його до останнього дня.

І один лікар правильно сказав: пацієнти в лікарні лаються з тими, хто їх відвідує. І гніваються на близьких – рідко приходять, не ті продукти принесли, не ті ліки. І сумують за тими, хто до них не приходить, дзвонять, пишуть – адже привід для сварок дають лише близькі люди.

І конфлікти найчастіше відбуваються між близькими. На них і сердимося.

А іншим ми й не потрібні зовсім; їм подобається щось, що у нас є, але навряд чи вони сидітимуть біля одра хвороби та слухатимуть наше бурчання. У них свої справи та своє життя.

І треба спілкуватися доброзичливо, але тим, хто нас не кине у скрутну хвилину, треба все пробачити. Заздалегідь, оптом та в роздріб.

І один письменник потрапив до в’язниці за свої політичні витівки. І там він мав час подумати. І він ось що надумав: він спілкувався з невідповідними жінками. А у в’язниці виявився потрібен батькам стареньким, які його переконання не поділяли, але продовжували любити та дбати. А жінку він відтепер вибирав за таким критерієм: може вона відвідувати його у в’язниці чи ні.

І під старість років звільнився, одружився і завів дітлахів – мабуть, знайшов те, що треба. А раніше все про красу писав, про ноги, про груди… Ті груди гарні, на які можна припасти у скрутну хвилину.

І цих людей треба берегти. І все їм прощати.

Анна Кір’янова

Джерело