дівчатками
Як раніше вже не буде…
У заголовку дуже популярна цитата письменника Чарльза Персі Сноу ще його називають барон Сноу. Чи це так?
Для початку відразу конкретизуємо, що мова не про чергову пропозицію залишитися друзями, коли мають на увазі приятельство, адекватне спілкування в тих ситуаціях, де спілкування цього не уникнути. Спілкування про дітей, з побутових питань, відправити листівку на ДнР та Новий Рік.
Буває ще той, хто оголошує про розставання, щоб якось заспокоїти людину і згладити почуття провини, кидає: «Ми залишимося друзями, ми будемо дружити». Але якраз все швидко перетікає у мляве приятельство.
У цьому матеріалі йдеться саме про дружбу. Чула таке визначення, що дружба це те саме, що любов, але тільки без інтиму. Виходить, що той, хто ще любить, хто не готовий змиритися з розставанням, просить свій об’єкт кохання залишитися дуже близько, відвойовує собі право на велику міру цієї близькості.
Тож чи правий барон Сноу? Мені здається, не все так однозначно.
1. Так, справді той, хто сподівається на відновлення стосунків, чіпляється за будь-яку ниточку.
Чіпляється тому, що не хоче приймати факт розлучення. Бо сподівається, що все розтане як страшний сон. Вірить у могутню силу свого кохання. Вірить у те, що не кінець. Така дивовижна історія не може ось так закінчитися.
2. Чіпляється він навіть за ту ниточку, що намазана небезпечною отрутою.
Так, дружба — це як тепло, душевно і безпечно. Але з боку того, хто любить, будуть і ревнощі, і болісне очікування переходу на якийсь інший щабель.
Виходить, що чіпляється він за ниточку, яка на нього ж діє отруйно.
Так, історії бувають різні. Є випадки, коли після такої дружби люди об’єднувалися. Але частіше нерозділеного очікування і болю в таких історіях набагато більше.
3. Дружбу може пропонувати і той, хто сам ухвалив рішення про розставання.
Тут саме не формальний рідкісний контакт, а опіка, підтримка, участь у житті. Як правило, таке пропонують люди, які вважають, що несуть відповідальність за колишнього партнера, які бояться, що той один не впорається.
Але виходить, що приручають людину ще сильніше, дають хибну надію. У деяких випадках ще й розрощують його інфантилізм. Та й для побудови нових відносин це не плюс. Якому партнеру сподобається така тісна дружба-турбота з колишнім.
4. Розтягування розставання найчастіше ще болючіше, ніж чіткий і конкретний розрив.
Той, хто все ще сподівається, вкладається у ці відносини ще більше, ще більше за них чіпляється. У результаті складніше потім себе зібрати, коли все одно доводиться приймати Ні.
Як раніше вже не буде. Рішення розлучитися ухвалювалося не просто так. Ті, хто знаходять у собі мужність відпустити, обов’язково створять своє нове щастя. Бо назад нічого не тягтиме.
