Про жіноче відверто та з гумором!
Відвертo, Думки

Щастя любить тих, хто любить себе

Персональне почуття поваги і любові людини до себе магнітом притягує повагу інших людей. Особиста щедрість до себе – щедрі подарунки від інших. Любов до себе – любов оточення. Цей закон не підвладний ніяким змінам. Радість завжди буде тягнутися до радості, гроші йти до грошей, а внутрішня установка людини на бідність буде притягувати злидні. Людині повага і любов до себе так само необхідні, як для серця рух крові в судинах. При найменшому збої цього процесу воно нам заявляє про себе болем.

Коли у нас недостатньо поваги до себе, на це стражданнями відгукується наша душа. Наше життя наповнюється холодом самотності, сірістю безрадісних днів. Як же відсутність поваги до себе відбивається в сімейних відносинах? Якщо не поважає себе жінка (мати, дружина) в родині будуть порушені гармонійні відносини. Вони не будуть зігріті любов’ю. Це відбувається тому, що розривається енергетичний ланцюг складових любові. Головну ланка в енергетичному сплетінні найтонших ниток почуттів, що утворюють любов, буде втрачено. От чому той, хто не поважає себе, завжди обділений любов’ю.

В першу чергу він не вміє себе любити, не знає, як це робити, не бачить підстав, за що себе любити. Далі спрацьовує справедливий природний закон: відсутність любові до себе ніколи не притягне до себе любов інших людей, адже відсутній любов-магніт тяжіння.

Людина, з дефіцитом любові відчуває себе обділеною і самотньою навіть в рідній сім’ї, не тільки на роботі в суспільстві чужих людей. Навіть серед спекотного сонця, вона внутрішньо буде відчувати мерзенний внутрішній холодок образи на долю. Навіть серед радісних веселощів їй буде сумно, тому що відчувати себе людиною-невидимкою серед людей – це завжди дуже навіть невесело. Розуміти, що на тебе дивляться скрізь, як на порожнє місце, – це воістину боляче і сумно. І ось тут у не поважаючої і відповідно не люблячої себе людину починає прогресувати ущербність, вкорінюються різні види комплексів.

Найболючіше серед них – почуття неповноцінності. З нього виростає відсутність віри в свої добрі сили і можливості.

У такі хвилини і народжується людина-невдаха, що відчуває себе жертвою долі і по-тиранськи відіграє свій біль на членах своєї родини і на ближньому своєму оточенні. Не поважаюча себе жінка (дружина, мати) буде часто порушувати спокій в родині, звинувачуючи чоловіка і дітей за те, що вони її не люблять, не поважають. Обзивати їх невдячними і байдужими. Вона тупотить від злості ногами, витирає гіркі сльози, розташовується по той бік барикад і продовжує обстріл обвинувачувальними словами і прикрими докорами. З протилежного боку ворожих барикад її атакують байдужі холодні погляди нелюблячого чоловіка і не поважаючих її, неслухняних дітей. Сім’я перетворюється в щоденне поле брані. Хто відповість за поранені серця і покалічені долі на цій війні?

Відповідь за все ці біди, в першу чергу понесе не поважаюча себе жінка-мати і дружина, тому що вона відповідає за те, енергіями яких почуттів наповнена атмосфера сім’ї. Страждання цієї жінки можна порівняти тільки з душуроздираючим болем у вогненній гієні. Її ображена, принижена, збиткова гідність нагадує великого птаха, закритого в маленькій клітці. Ні крила розправити, ні вилетіти не може вона, тому що товсті прути страждань не пускають. Всі дев’ять кіл пекла їй доведеться пройти, зустрівшись з приниженнями, зрадами, нещасними долями своїх дітей.

За що таке тяжке покарання, адже всім нам на цій землі надано право вибору: любити себе або не любити, поважати себе або не поважати кожна людина вирішує сама? Все правильно. Дійсно, кожен з нас Сівач на своїй ниві. Але який урожай: добро чи зло, щастя або нещастя – збирати буде – кожен теж вирішує сам. Чим засіяв, те й пожне. Не поважаючий себе чоловік на всіх теренах своєї діяльності потерпить фіаско. В останні дні свого перебування на Землі, переглядаючи сторінки свого життя, гірко зітхнувши, скаже: «Нікчемна я людина! Навіщо одружився, навіщо дітям життя дав? Немає мені прощення. Всіх зробив нещасними».

Щоб це з нами не сталося, давайте підведемо головний підсумок сьогоднішньої розмови: Поважати і любити себе життєво важливо для всіх, хто хоче прожити своє життя в щасті і радості.

На чому грунтується це твердження? Повага – це головне енергетичне джерело для любові і для таких її життєвих проявів, як радість, віра, доброта, гідність Немає поваги до себе – не буде любові і щастя – такий вердикт проголошує Всесвіт і багаторазово підтверджує нам це життя.

Автор – Лідія Забожко

Джерело

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть "Ctrl+Enter"
Щастя любить тих, хто любить себе

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: