дівчатками
Посмикати тигра за вус, сподіваючись, що він виявиться милим котиком, або висмикнути з Синьої Бороди пару волосків, очікуючи, що замість ляпаса буде комплімент — ось типові жіночі очікування в пошуках свого ніжного руйнівника.
Шлях до світла завжди лежить через власну темряву.
Посмикати тигра за вус, сподіваючись, що він виявиться милим котиком, або висмикнути з Синьої Бороди пару волосків, очікуючи, що замість ляпаса буде комплімент — ось типові жіночі очікування в пошуках свого ніжного руйнівника.
Бути розколотою раковиною, що відкриває світові свою перлину. Пустити світло у свою темряву. Впустити в себе життя, щоб стати джерелом життя.
Несвідомо ці цілі спонукають жінку шукати свого Троля, Демона, Маньяка і Тирана.
Ігри з Синьою Бородою можуть привести в темний підвал, з якого є два результати — або в труні своєї жіночності в білих капцях, або невразливість, що набула вічну весняну ніжність Жіночності.
Як ми знаємо з казки, багато дружин Синьої Бороди намагалися трансформувати цікавість у сяйво слави та поваги коханим, та лише одній вдалося уникнути долі інших.
Статистика сумна. І постає питання, чому більшості не вдається розчарувати Тирана назад у вінценосного Короля і викликати в ньому трепет поваги, який чоловік розпізнає, як страх втратити кохану?
У казці про Синю Бороду була підказка. Спочатку він довіряв коханій.
– Довіряв і перевіряв, – скажете Ви.
– Перевіряв, але довіряв, — відповім я.
Він віддав їй ключі від усіх кімнат, але одну просив не відчиняти. Перевірка це чи довіра — не має значення. Важливо те, що завжди є період довіри між коханими, який важливо цінувати та перетворити його на полум’я істинної близькості та відкритості.
Довіра – це зближення. Наближення до світу іншого через його замкові щілини, фільтри та переконання.
Втратити довіру легко. Для цього потрібно просто лізти напролом у чужі покої.
— Але що робити, якщо довіра вже втрачена?
— Відкинути захисту, маски та визнати правду про себе. Оголити душу перед Тираном.
— І думаєте, Тиран тоді не відрубає голову?
— Відрубає, якщо це робити з жертви або звинувачуючи його. І Жертву і Ката в інших Тиран ненавидить, бо бачить у них себе. Мистецтво жіночності у бажанні разом йти до спільної мети, а не до перевиховання матусею хлопчиська-поганця. Труднощі в тому, що обидва не знають, яка у них спільна мета. Ось коли вони з’ясують її, тоді Синя борода зрозуміє, що дружина — його помічник, а не прокурор.
Вийти з підвалу Синьої Бороди живою, неушкодженою і, більш того, коханою зможе тільки та, хто зрозуміє, навіщо йому бути серійним убивцею і заради кого він жертвує спокоєм своєї душі. І відкривати ці таємниці Маньяку треба порційно, щоб він зміг проковтнути шматки огидної на смак, але поживної правди.
Але повернемося до початку оповідання. Там ми говорили, що жінка сама шукає свого руйнівника, який розколе її темряву. Темрява є в обох. Темрява їх поєднує. У них спільні тіні. Загальна пораненість. Загальний пошук виходу світла.
І якщо, входячи до підвалу Синьої Бороди, жінка визнає, що її тягне туди її власна темрява, то їй буде легше створювати довіру з тим, кого вона боїться, будучи сама такою ж руйнівницею.
Двом руйнівникам легше порозумітися, як членам однієї банди, ніж «бідній овечці» з «сірим вовком». Погодьтеся, вовку легше поважати вовчицю, ніж вівцю.
Іншими словами, жінці потрібно зрозуміти найважливішу річ у сфері відносин:
Чоловік – не батько. Він партнер. І приходити до нього можна лише тоді, коли потреба в опорі зникає. Партнер чекає на рівну собі. Що можна поважати. Нерівних собі він руйнує.
Навіть у казці дружина Синьої Бороди закликала на допомогу своїх родичів та стала співучасником його вбивства. Але ставши вбивцею, вона втратила жіночність, як і її вбиті попередниці.
Бути Джерелом життя, принести світло в темряву, стати теплим сонечком, що зігріває холод пустелі – ось мета жінки, яку ми називаємо чарівністю жіночності.
І шлях до світла завжди лежить через власну темряву. Яку не хочеться визнавати, але її постійно дзеркалять усі гади.
