дівчатками
Очікування поглинає без залишку, воно ревниве і не дозволяє відволікатися.
Чекати, дивитися на годинник, не знаходити собі місця, вигадувати виправдання, нашвидкуруч втішатися, щоб знову чекати… Кому потрібне таке кохання?
Жити очікуванням важко. Це, може, одне з найгірших випробувань. Тому в повсякденному житті ми намагаємося його всіляко уникати. Замовляємо продукти з доставкою додому, щоб не стояти у черзі. Освоюємо «держпослуги», щоб за версту обходити присутні місця, повні «мне-тільки-запитати» дамочок. Оплачуємо онлайн все, що можна – від телефону до квитків на море. Бережемо свій час, плекаємо, цінуємо, намагаємося витрачати економно і лише на те, що приносить задоволення.
Інша справа особисте життя. Там прямо девіз: ніякої економії та більше надриву! Є у нас така національна жіноча забава — чекати на чоловіка. Місяцями, роками, поки не набридне, а набридає рідко. Звідки ми на нього чекаємо, з якої такої причини?
Ну, як звідки?
У нього ж все складно.
І криза в нього то середнього віку, то середнього зросту, то фінансова, то екзистенційна.
І купа невідкладних справ, непередбачених обставин та інших «не».
І він, на жаль, «важка людина», до якої треба пристосуватися.
І ще він, звісно, «поки не готовий». І його, безумовно, можна зрозуміти.
Він надовго пропадає, нічого не пояснивши. Потім раптом проявляється, влаштовує день чи тиждень свята, а потім знову обдає холодом і зникає — щоб увірватися у ваш сон із загадковим повідомленням: «Ніч… Думаю про тебе… Спиш?» Іноді пристрасно вибачається. Іноді похмуро мовчить, ніби натякаючи на глибокі внутрішні переживання. А найчастіше взагалі не париться. Запізнилася на п’ятнадцять хвилин? Ну, я пішов, до скорого. Він цінує свій час.
Ви постійно зайняті ним — навіть за його відсутності. Чекаєте, чи подзвонить? Гадаєте, чи він залишився задоволений останнім візитом і особисто вами? Страждаючи від малодушності, відправляєте повідомлення у всі месенджери і щомиті перевіряєте — чи прочитано?
Ви не будуєте власних планів чи готові їх будь-якої миті скасувати — раптом він зателефонує саме сьогодні. Ви завжди на варті. Вам неясно, що це за стосунки, який їхній статус і чи мають перспективи. Хто ви йому взагалі – дівчина, подруга, секс-простигосподи-партнерка?
А його улюблені слова – “Мене все влаштовує” і “Я тобі нічого не обіцяв”. Не бреше, до речі. Це не його вина. Ми самі вплутуємося в такі стосунки, як у виснажливі безглузді бої. Сподіваємося дочекатися, взяти супротивника змором. Взяти змором — це так романтично!
Відносини, в яких ми постійно на когось чекаємо — це нескінченна зала очікування. І виходів з неї лише два.
1. Не чекати. Тобто жити своїм життям
Не влаштовуючи істерик та урочистих розлучень, зусиллям волі змістити акцент із чоловіка на себе. Ось є у вас робота, друзі, кіт, курси вокалу, мрія поїхати до Ісландії – чудово, ними і займайтеся. Краще до Ісландії, ніж всоте перевіряти телефон. Поступово вам сподобається – це ж ваше життя, єдине і тому прекрасне. Якщо він раптом прийде до тями і захоче його з вами розділити (а таке частенько трапляється, хоча я і не хочу нікого обнадіювати), нехай дзвонить, домовитеся.
2. Не чекати. Тобто рвати раз і назавжди
Без умов та прогинів. Повертати собі власний час замість безцільно його вбивати.
А добрих, підходящих людей зазвичай не треба чекати. Вони з’являються якраз вчасно.
