Насправді, це досить поширений випадок. Це не той варіант, коли партнер уникає вас, не відповідає вчасно або взагалі на ваші повідомлення. Це ще гірше. Чоловік ініціює спілкування тільки в той час, коли це потрібно йому, по тій темі, яка саме його цікавить.
Навіщо ви йому потрібні в цей момент – важко сказати. Можливо, лише для підтримки розмови. Ні, він не скучив, просто втомився бути один, захотілося, щоб хтось його морально погладив. А ще – покрасуватися, розповісти про якусь значну для нього подію. Зовсім не заморочуючись, наскільки це важливо для вас.
Відповіді такий кореспондент, власне кажучи, і не чекає. Йому дуже функціонально злити на вас мікс зі своїх почуттів, позитивних і негативних. Найголовніше тут те, що йому все одно, яку реакцію це викличе особисто у вас.
Такі поглиначі чужої енергії досить поширені. Вони ніби підкрадаються з-за рогу в той момент, коли ви забуваєте про них і починаєте просто насолоджуватися життям. Ваша незалежність, наповненість, життєрадісність, притягує його, як магніт.
Мимоволі згадалася класична історія Онєгіна з Тетяною. Коли недосвідчена дівчинка зізнавалася чоловікові в коханні, йому було якось нецікаво. А коли дружина генерала «мала його на увазі» – ось, тоді пристрасть і спалахнула! Цілком аналогічно все відбувається у сучасних Онєгіних і Тетян.
Тільки справжня Тетяна була вихована в строгих правилах, в благородноій дворянській родині. І їй вистачило сили духу і волі, щоб: а) відмовити Онєгіну; б) чесно сказати йому “Я вас кохаю, для чого лукавити!”.
А нинішні дівчата чи то дуже бояться опинитися одні (це в юному-то віці). Чи то страждають якоюсь психологічною аморфністю і безвольністю. Факт залишається фактом – вони терплять таке ставлення до себе чоловіка . Дозволяють так з собою поводитися, і в підсумку пожинають плоди цього спілкування.
Звичайно, нехай кине в них камінь той, хто сам хоча б раз не потрапляв в аналогічну ситуацію. Але виправдовувати себе цим – теж не вихід. Милі дами, коли на вашому горизонті в наступний раз з’явиться змій-спокусник у вигляді колишнього партнера, згадайте монолог Тетяни з Онєгіним.
Тільки не переплутайте – не той, що на початку роману, в листі. А саме той, в якому Тетяна виступає як зріла особистість, і гідна поваги жінка.
Автор: Анжеліка Богданова