дівчатками
Ми сиділи з моїм чоловіком в кафе і пили каву.
Чоловік був молодий і красивий, і я його любила.
На мені було старе пальто, яке псувало мені життя. Я мучилася комплексом неповноцінності і ненавиділа це пальто, яке не гріло, а лише псувало мій зовнішній вигляд.
Кафе було дешевим, а кава несмачною.
І я мріяла, що коли-небудь ми будемо пити хорошу каву в красивому ресторані, і я буду модно одягнена. А чоловік дивився на мене сяючими очима, він мене любив і не знав, про що я сумую.
… Він помер молодим, а я залишилася сама.
І в моєму житті було потім багато різних кафе і кава, і багато модних пальто.
А його не було.
Я дуже часто згадую цей період мого життя, коли у мене було все, а я про це не знала.
