Я поважаю чоловіків.
Вони роблять життя цікавішим: подають руку, відчиняють двері, поступаються місцем, купують продукти й солодощі. Вони зустрічають нас у аеропортах і на вокзалах. Підносять важкі сумки, рухають майже непідйомні меблі.
Я поважаю чоловіків. Вони кажуть: “немає питань”, “без проблем” – і проблем дійсно немає.
Вони приїжджають за нами в універ, відвозять нас у гості, привозять додому і накривають ковдрою; їм подобається дивитися на нас без макіяжу… Їм здається, що ми маленькі і нас треба обіймати. Вони пахнуть чудовим парфумом.
Вони праві. Вони стають батьками, дають прізвища нашим дітям. Вони захищають нас.
Вони йдуть на війну, якщо війна. Вони сміливі.
Я поважаю чоловіків. Слова у них найчастіше збігаються з діями. Вони краще нас усе знають. Їм цікаво, де ми. Вони наполегливо бажають платити за нашу каву, хоча самі не знають, чому. Вони терплять наші примхи. Вони прощають нам усе.
Я поважаю чоловіків. Їх називають: справжні.