дівчатками
Коли не залишилося місця ні почуттям, ні пристрасті, ні тяжінню…
Будь-які стосунки на чомусь тримаються. Це аксіома. Питання лише у тому, що є «клеєм» для цих стосунків?
На мій погляд, таким «клеєм» може бути щось, що йде зсередини — бажання, потяг, тяжіння, інтерес. В цьому випадку в таких відносинах немає місця насильству, точніше самонасильству: Я залишаюся з партнером, бо я так хочу! Однак далеко не у всіх відносинах ми можемо спостерігати таку картину. Іноді людей тримає разом щось зовнішнє, позбавлене внутрішнього імпульсу. І тоді щось інше утримує одну людину з іншою, крім її бажання, інтересу…
Але що ж це інше? Що це за стосунки? Саме про це моя стаття.
Йдеться про такі стосунки, які психологічно вичерпали себе. У них, можливо, колись і були почуття партнерів один до одного, але на даний момент у них не залишилося місця ні почуттям, ні потягу, ні тяжінню. Я називаю такі стосунки «мертвими». Зрозуміло, що це лише метафора. Це відносини, які не мають перспективи, застигли у своєму розвитку, відносини які не приносять радості одному і (чи) обом партнерам. Вони не мають енергії, бо «Треба» давно вже переважило «Хочу».
Тут я не розглядаю ті відносини, де все вищеперелічене (бажання, інтерес, потяг-притягання) чи хоча б щось одне з цього списку є, але партнерам буває складно домовитися, зрозуміти один одного і вони часто конфліктують один з одним. Критерій – «конфліктність» тут далеко не є провідним. Поки люди сваряться, ще є енергія у відносинах, ще їх щось чіпляє один в одному, вони ще хочуть щось змінити, і такі відносини ще мають перспективу. Навіть відсутність довіри у відносинах не може бути критерієм «мертвості». Мертві стосунки якраз часто бувають зовні неконфліктними, але й почуттів, життя в них немає. Але партнери, хоч як парадоксально, при цьому продовжують у них залишатися.
Критерії «мертвих» відносин:
- Байдужість, небажання щось доводити іншому;
- Самотність удвох. Партнери живуть один з одним як сусіди, без емоційної близькості: «Сусід по ліжку»;
- Паралельне життя. Кожен із партнерів проживає своє життя;
- Небажання щось змінювати у відносинах, незважаючи на те, що вони не влаштовують:
- Відсутність емоційного підживлення від партнера;
- Відсутність планів на майбутнє спільне життя;
- Відсутність сексуального потягу одне до одного.
Ці та інші ознаки мертвих відносин можна знайти у публікаціях психологів, які пишуть на цю тему. Мене ж скоріше цікавлять причини того, чому люди продовжують жити в таких відносинах.
Що є «клеєм» таких відносин, які не приносять радості партнерам?
Пропоную свій список причин-факторів:
Звичка. Той випадок, коли партнери довго живуть один з одним, добре знають один одного, а комфорт та стабільність цінуються ними дуже високо. Розлучатися означає неминуче змінити щось у своєму житті. А міняти щось у своєму житті означає виходити із зони комфорту, знову облаштовуватися, притиратися…
Нездійснені надії, ілюзії, очікування. Іноді (що може здатися дивним) люди не розлучаються від того, що у них склався гарний образ відносин ще до самих відносин: «Як це має бути». І хоча всі гарні очікування давно розбилися об невблаганну реальність, розлучатися з ними шкода. Розлучатися з ілюзіями непросто. Непросто розлучитися з тим, чого немає, але могло б бути (кохання, ніжність, турбота, підтримка…). Тут є і жаль: «У мене не вийшло, тому що уявляв, чекав» і надія: «Я все-таки зможу це зробити, треба тільки більше намагатися!» і страх: «А раптом це мій єдиний шанс та іншого не буде?». Все це не дозволяє зустрітися з реальністю та неминучим розчаруванням від цієї зустрічі та розлучитися з ілюзіями.
Сценарій. Сценарій можна уявити як життєвий план людини, створений нею ще в дитинстві, під значним впливом батьків чи близьких їй людей. Через це сценарії, зазвичай, не усвідомлюються людьми. Утримує партнерів у мертвих відносинах існування в рамках сценарію наступних установок: «Стерпиться – злюбиться!», «У нашому роді ніхто не розлучається», «Від добра добра не шукають», «Краще синиця в руці, ніж журавель у небі», «Заміж раз і на все життя», «Це мій хрест і я мушу його нести» та ін.
Антисценарій. Той самий сценарій, але з протилежним рішенням. Найчастіше виникає у таких дитячо-батьківських відносинах, у яких батьківські постаті знецінюються дитиною. Найбільш узагальнена форма антисценарію звучить так: «У бабусі та мами не вдалося створити гарні стосунки, а я зможу!» Специфічною особливістю як сценарію, так і антисценарія є відсутність у людини можливості вибирати при зовнішній ситуації вибору. Вибір був зроблений колись давно під сильним впливом когось іншого і людині більше нічого не залишається, як дотримуватися цього вибору, не враховуючи зміну ситуації.
Почуття. Наявність у партнерів деяких сильних почуттів може склеювати наймертвіші стосунки. Ось вони:
Страх – одне з найсильніших почуттів. Страх зупиняє, сковує, заморожує, не дає рухатись. Утримувати у застиглих стосунках можуть такі страхи: Як жити далі? Як розпочати нове життя? Чи зможу? А раптом щось не вийде? Чи не буде нове життя продовженням попереднього? Чи не пошкодую я про це рішення? Що скажуть інші люди? І тд. Ще одним видом страху від розлучення може бути очікування можливих негативних реакцій від партнера: агресії, звинувачення, помсти.
Вина у відносинах є наслідком переживання партнером деякого боргу, який він має перед його партнером. Вина може активно підтримуватись іншим партнером з метою утримання першого у відносинах. Основним посланням партнеру тут є таке: «Якби не ти…». Токсичний рівень провини може переживатися партнером, який у ситуації вибору «Піти чи залишитися», як зрада. Якщо страх розставання з партнером притаманний як чоловікам, так і жінкам, то вина, як на мене, більш «чоловіче» почуття.
Маніпуляція партнера. Партнер робить такі послання: «Я без тебе не можу», «Ти — моє життя, мій сенс!», «Мені без тебе не жити!», «Якщо ти втечеш від мене, я щось із собою зроблю!». Такі послання можуть утримувати партнера в «мертвих» відносинах, оскільки актуалізують у нього почуття власної важливості та відповідальності за життя свого партнера.
Ідеальний партнер. Партнер – одні суцільні плюси. Є як чоловічий (позитивний чоловік), і жіночий (свята жінка) варіанти. Образ партнера настільки бездоганний, що його неможливо покинути — ніхто не зрозуміє!
Проживання з партнером дитячо-батьківських потреб. Йдеться про так звані комплементарні шлюби (варіант співзалежних відносин), відносини в яких будуються за принципом дитячо-батьківських. У таких відносинах партнери намагаються «добрати» ті потреби, які не вдалося свого часу отримати від своїх батьків. Серед таких потреб провідними є потреба у безумовному коханні та безумовному прийнятті. Через важливість цих потреб для людини більш «дорослі» потреби не можуть конкурувати з вищезгаданими і такі шлюби часто дуже стійкі.
Вибратися самостійно із «мертвих» стосунків непросто.
Іноді поштовхом до ухвалення рішення можуть виступати кризи життя, у яких актуалізуються екзистенційні чинники: Страх прожити не своє життя і не з тією людиною. Цей страх є неминучим супутником вікових криз дорослої людини. Проте може бути спонукаючим чинником змін лише в тому випадку, коли усвідомлюється і переживається людиною. А іноді, що сумно, для цього не залишається часу.
Автор: Геннадій Малейчук
