Якщо людина вирішила піти — вона все одно піде

Чим сильніше утримувати людину, тим сильніше їй захочеться піти. І стосунки будуть все гіршими і гіршими: він сприйматиме нас як тюремника, який його насильно тримає; як перешкоду, яка йому заважає. Від кохання, дружби, поваги нічого не залишиться. Немає різниці: у ногах валятися чи пістолетом погрожувати.

Якщо людина вирішила піти – вона все одно піде. Навіть якщо вдасться на якийсь час відкласти неминуче: шантажем, підкупом, лестощами, погрозами… Навпаки, чим сильніше утримувати людину, тим сильніше їй захочеться піти.

Вибере зручний момент і втече

Підсумок один – вибере зручний момент і втече. Інстинкт свободи увімкнеться; якщо звірятко спробувати утримувати, воно почне кусатися, дряпатися і вириватися. Це інстинкт, з інстинктом нічого не вдієш. Умовляння, пояснення, гнів та сльози нічого не вирішать. І навіть гроші, якщо йдеться про роботу.

Краще відпустити. Можливо, повернеться – сам повернеться.

Можливо, ніколи не повернеться. Але чіплятися безглуздо, тільки відкладати неминуче. Продовжувати страждання, продовжувати невизначеність. Нехай ідуть, якщо вирішили. Чим раніше підуть, тим менше мук. І хай на волі подумають, чи варто було йти. І ми подумаємо – чи варто пускати назад того, хто пішов.