дівчатками
Іноді варто відступити. Вирощувати щось у безплідних землях не варто – є родючі ґрунти. І намагатися збудувати стосунки з людьми, яким ми не потрібні – теж не варто.
Уотлз ще 100 тому написав:
Марно ловити лосося в озері, якщо там немає лосося. Навіть якщо у Вас чудові снасті та навички – все одно нічого не зловите.
І вирощувати щось у безплідних землях не варто – є родючі ґрунти.
І намагатися збудувати стосунки з людьми, яким ми не потрібні – теж не варто.
Іноді людина це розуміє, але вона вже доклала так багато зусиль, витратила так багато часу, снасті купила дорогі, пісок поливала – що вона ніби «прилипла» до ситуації.
І боїться піти – ситуація невдачі стала звичною.
Щоранку треба збиратися на погану роботу, до озера, де немає риби. Дзвонити та писати тому, кому ми не потрібні – і нам ясно це дали зрозуміти. Натискати на газ машини, що забуксувала, у якої давно акумулятор сів – раптом поїде! Не поїде.
Треба або звертатися по допомогу, за буксируванням; або зовсім змотати вудки і піти шукати інше водоймище.
І іншу людину.
Запас часу обмежений; життя не вічне.
І можна, мабуть, шляхом неймовірних зусиль домогтися бажаного, присвятивши цьому життя – виростити жалюгідні квіти на піску або машину руками виштовхати.
Або, як пушкінський герой, добитися розташування красуні Наїни. Яка на той момент перетворилася на страшнисько… Та й самому можна перетворитися на нервового невдаху.
Заради чого?
Іноді треба піти та пошукати інші шляхи, інші дороги, озера та землі.
Та й інших людей – їх кілька мільярдів.
І комусь ми точно будемо потрібні!
Автор – Ганна Кір’янова
