дівчатками
Є одна річ, яка сильно псує як стосунки з людьми, так і саме життя того, хто часто так чинить. Отже, що ж це таке?
Все дуже просто – це коли ви починаєте жити тільки заради інших, при цьому майже повністю забуваючи та “забиваючи” на себе. Ви думаєте, що своєю безмежною любов’ю та турботою прикрашаєте життя інших людей, яким так пощастило мати з вами справу, але, повірте, це далеко не завжди так.
Саме тому потрібно дотримуватись міри, зберігати особисті межі інших людей і не порушувати їх, а ще зрозуміти нарешті, що не всі, навіть найближчі вам люди далеко не завжди потребують того, щоб ви мало не присвячували їм все своє життя. Цього насправді ніхто не потребує, крім хіба що аб’юзерів і тиранів, яких такий порядок справ якраз таки цілком влаштував би.
Але якщо ви самі не хочете мати з ними справ, раджу вам поводитись так, щоб вашою добротою не зловживали. Тобто, щоб усе було взаємно і на добровільній основі, так скажымо. Тому не треба “насильно завдавати” комусь добро.
Постарайтеся зрозуміти, які у вас зараз насправді стосунки – де ви вкладаєтеся всією душею і постійно чекаєте подяки за це чи такі, де ви обидва на рівних щось робите один для одного, але ніхто не веде рахунок того, хто кому чогось більше зробив. Чесно дайте відповідь на це питання і тоді вам все стане ясно.
Якщо хочете, щоб все стало на свої місця у вашому житті, то подумайте про те, чи робите ви все щиро для інших, просто тому, що ви самі від цього дійсно щасливі або тільки тому, щоб потім мати чим дорікати і говорити: “та я для тебе все роблю, а ти, невдячний (а)… Не треба “вибивати” подяку, вона або є, або її немає.
Краще спробуйте жити ще й для себе, а не лише для інших. Спробуйте побачити себе і своє життя начебто з боку та “чужими очима” і тоді вам краще стане зрозуміло, що потрібно зробити та змінити, щоб життя заграло новими фарбами.
Не “вішайте” ні на кого почуття провини, нехай люди, яким дійсно пощастило мати з вами справу, відчувають щастя і спокій, а не тяжке почуття провини за те, що тепер немов перебувають у вічному неоплаченому боргу перед вами за те, як багато ви всього для них зробили. Вчіться не тільки віддавати, але і приймати вже від інших – любов, допомогу, турботу, увагу.
Зробіть краще менше, але нехай людина зможе з вами за це “розрахуватися” і не почуватися загнаною в кут. Ось тільки тоді, зрозумівши цю істину, зберігши баланс між любов’ю до себе та до інших людей, не ставши ні егоїстом, ні вічною жертвою, яку всі і завжди не цінують, ви зможете побудувати справді чудові та щасливі стосунки, чого я вам щиро бажаю. Бережіть себе. Щасти Вам!
