дівчатками
З роками не боїшся жодної самотності, бо її немає…
Є життя, в якому добрим рукам і ясній голові завжди є чим зайнятися, і на що відгукнутися.
А якщо ні, то інші люди на самоту не вплинуть.
З роками ставишся до себе, як до друга…
Не ворогуєш більше за недоліки, не шмагаєш за помилки, не ганяєш за недоступним…
Стаєш поруч у будь-якій печалі, бо друг – він друг і там, де всі, що імітують дружбу, жваво відстрибують на заячу відстань…
З роками ти дезертир на будь-якій війні, в яку тобі втравлюють ті, кому це навіщось потрібно…
Якщо потрібно, то хай самі і воюють.
А в тобі – світ…
Світ на своїй обжитій планеті, на якій ти встромив лук у криву грядку, закип’ятив чайник, затіяв ремонт, розібрав антресолі, зістриг нафіг своє довге волосся, переставши носити незручне, зганявши на море з тим, з ким і помирати не страшно.
Крутий такий світ, і тобі в ньому, нарешті добре…
І ось це головне…
А зовсім не ті, що сказали про цей світ ззовні, ті, що стояти за спиною.
Ліля Град
