дівчатками
Попрасую думки.
Порозгладжую складки.
Розрівняю, відпарю
Життя полотно.
Поскладаю, як стоси
Із одягом, згадки,
Посортую, немов
Епізоди кіно.
Пелюшки. Повзунки.
Сарафан в оторочках.
Шкільна форма. І плаття
На бал випускний.
Кльош-штани і студентська,
В клітинку, сорочка.
І кримпленовий, перший
Костюм діловий.
Блузка — спомин таїнства
Святого причастя.
Плащ, в якому на перше
Побачення йшла.
Біле плаття весільне —
Омріяне щастя!
Радість. Побут. І будні.
Домашній халат.
Потім — знов пелюшки.
Повзунки. Дітки. Троє.
Різний одяг — робочий,
Святковий. Сім’я.
Щастя тихого плин
Розірвавши надвоє,
Простелилася хустка,
Мов чорна змія.
Чорна хустка вдови…
Без крила — не злетіти.
Приземлилася. Пішки
Натомлено йду.
Речі внучок прасую —
Легенькі, тендітні.
А свої… вже у вузлик
Потроху кладу…
Пронеслося життя.
Прогоріло, мов ватра.
Стало більше у ньому
Золи, ніж жарин.
Та лишилося ще
Прасування й на завтра —
Стос біли́зни. Молюся,
Щоб ще не один.
Попрасую думки…
Порозгладжую складки…
О.Грейнер-Савич
Джерело
